Слава ЗСУ!

— Схоже, — пояснила Рейчел, — що це здійснили для того, щоб відкриття зробила «Система спостереження за Землею». Щоб цей камінь виглядав як фрагмент якогось відомого метеорита.

— Скажімо, Юнгерсольського, — підказав Коркі.

— А який сенс пов’язувати цей метеорит із якимось відомим падінням? — вимогливо спитав Пікерінг голосом чоловіка, якийсь ось-ось збожеволіє від суперечностей, що на нього навалилися. — Хіба ці скам’янілості вже самі не є вражаючим відкриттям — незалежно від того, де і коли їх знайшли? І незалежно від того, з яким відомим метеоритом їх пов’язали?

Усі троє закивали.

Пікерінг завагався, і на його обличчі з’явився невдоволений вираз.

— Якщо… звичайно…

Рейчел ледь не фізично відчувала, як крутилися і скрипіли коліщатка в мозкові Пікерінга. Він знайшов найпростіше пояснення, чому цей метеорит спробували пов’язати з Юнгерсольським, але це найпростіше пояснення виявилося також і найсуперечливішим.

— Якщо, — продовжив Пікерінг, — таке ретельно підготовлене введення метеорита в кригу не мало наміру надати достовірності абсолютно фальшивій інформації. — Він зітхнув і повернувся до Коркі. — Докторе Марлінсон, яка можливість того, що цей метеорит — фальшивка?

— Фальшивка, сер?

— Так. «Липа». Підробка.

— Фальшивий метеорит? — Коркі ніяково розсміявся. — Абсолютно неможливо! Цей метеорит вивчали професіонали. В тому числі я. Хімічні аналізи, спектрографія, визначення віку за допомогою рубідієво-стронцієвого тесту. Цей камінь не схожий на всі інші, коли-небудь знайдені на землі. Цей метеорит справжній. Це вам підтвердить будь-який астрогеолог.

Пікерінг надовго замислився над почутим, мимоволі погладжуючи свою краватку.

— Однак якщо зважити на негайну величезну вигоду, яку НАСА отримала від цього відкриття, очевидні ознаки маніпулювання доказами, а також те, що на вас було вчинено напад… то перший логічний висновок, який спадає мені на думку: цей метеорит є дуже ретельно сфабрикованою фальшивкою.

— Це неможливо! — крикнув Коркі, ледь стримуючи гнів. — Попри всю повагу до вас, сер, метеорити — це не якісь голівудські спецефекти, які можна виготовити в лабораторії, щоб пошити в дурні наївних астрофізиків. Це об’єкти зі складним хімічним складом, унікальною кристалічною структурою та співвідношенням елементів!

— Я нічого не маю проти вас особисто, докторе Марлінсон. Просто я йду логічним ланцюжком аналізу. З огляду на те, що хтось хотів вас убити, аби ви не видали того факту, що метеорит ввели в лід знизу, я не відкидатиму жодного з можливих сценаріїв. Що конкретно змушує вас думати, що цей камінь — метеорит?

— Конкретно? — затріщав голос Коркі в навушниках. — Бездоганна кора плавлення, присутність хондр, уміст нікелю, аналогічного якому немає ніде на Землі. Якщо ви припускаєте, що хтось пошив нас у дурні, виготовивши цей камінь у лабораторії, то я можу сказати лише одне: цій лабораторії вже сто дев’яносто мільйонів років. — Коркі занурив руку в кишеню, видобув звідти плаский камінець у формі диска і підняв перед камерою. — Вік зразків на кшталт ось цього ми визначали численними методами. А рубідієво-стронцієвий метод — не те, що можна отак запросто сфальшувати!

Пікерінг здивувався.

— У вас є зразок?

Коркі знизав плечима.

— У НАСА їх було багато десятків.

— Ви хочете сказати, — спитав Пікерінг, поглянувши на Рейчел, — що НАСА знайшла метеорит, який, на її думку, містить викопні рештки живих організмів, і дозволяє отак цупити зразки?

— Річ у тім, — зауважив Коркі, — що зразок у моїй руці справжній. — Із цими словами він підніс камінець іще ближче до камери. — Дайте його будь-якому знавцеві каменів, геологу чи астроному на всій земній кулі. Він проведе досліди і скаже вам дві речі: по-перше, цьому каменю сто дев’яносто мільйонів років; по-друге, своїм хімічним складом він сильно відрізняється від земних порід.

Пікерінг подався вперед, удивляючись у скам’янілість, вкарбовану в зразок. На якусь мить він застиг непорушно. І нарешті зітхнув.

— Я не науковець. Я тільки можу сказати, що коли цей метеорит і дійсно справжній, а на вигляд так і є, то мені хотілося б знати — чому тоді НАСА не продемонструвала його всьому світові одразу? Чому хтось ретельно підсунув його під лід, щоб переконати нас у його автентичності?

А тим часом у Білому домі співробітник служби безпеки набирав номер Марджорі Тенч.

Старший радник відповіла після першого ж сигналу.

— Слухаю?

— Міс Тенч, — сказав співробітник, — я маю інформацію, яку ви запитували раніше. Про радіотелефонний дзвінок, який вам зробила цього вечора Рейчел Секстон. Ми відстежили його.