Слава ЗСУ!

Толланд знизав плечима:

— Що я можу на це сказати? Тільки те, що пан президент має добрий смак.

Рейчел почала розуміти, наскільки хитромудрим був план президента. Політика — це вміння грати на засобах масової інформації, і Рейчел уже уявляла собі той інтерес та наукову достовірність, які забезпечить прес-конференції поява на телеекрані популярного ведучого Майкла Толланда. Для реалізації свого бліцкригу та реабілітації НАСА Зак Герні залучив ідеальну людину. Скептики опиняться у скрутному становищі. І їм буде важко поставити під сумнів наведену президентом інформацію, якщо її підтвердять декілька найбільш шанованих у країні учених і популярний телеведучий.

Марлінсон пояснив:

— Майк уже зняв сюжети про всіх нас, цивільних, а також про більшість фахівців НАСА. І ставлю на кін свою Національну премію: наступна в його списку — ви.

Рейчел обернулася до нього і зміряла поглядом:

— Я? Та що ви кажете? Мене ніхто на це не уповноважував, тим більше я працівник розвідувального відомства.

— Тоді чому президент вас сюди прислав?

— Він мені ще не пояснив.

Марлінсон єхидно усміхнувся.

— А ви розвідниця-зв’язківка Білого дому? Займаєтеся аналізом та підтвердженням поточної інформації, еге ж?

— Так. Але до науки я не маю жодного стосунку.

— До того ж ви ще й дочка людини, яка примудрилася всю свою виборчу кампанію побудувати на критиці НАСА за її марнотратство?

Рейчел відчула, що насувається шторм.

— Вам доведеться визнати, міс Секстон, — вступив у розмову Мін, — що ваша участь у фільмі додала б йому чимало наукової переконливості. Якщо президент прислав вас сюди, то, найпевніше, йому потрібна ваша участь — у тій або іншій формі.

Рейчел знову пригадала слова Вільяма Пікерінга, якого непокоїло те, що її спробують використати проти власної волі.

Толланд поглянув на годинник.

— Нам треба поспішати, — промовив він, прямуючи до центру житлосфери. — Невдовзі розпочнеться.

— Розпочнеться що? — поцікавилася Рейчел.

— Вилучення. НАСА збирається підняти метеорит на поверхню. Це відбудеться з хвилини на хвилину.

— Що, ці хлопці насправді витягують камінчик вагою вісім тонн з шару льоду завтовшки двісті футів?

Коркі аж засяяв.

— Невже ви думали, що НАСА збирається залишити таку знахідку там, де вона лежить бозна-скільки, прихована льодами?

— Та ні, але ж… — розгублено мовила Рейчел, пригадавши, що не бачила в житлосфері якихось ознак присутності важкого підйомного устаткування. — Але ж яким чином вона збирається це зробити?

Коркі гордо задер носа:

— Без проблем. Адже тут сила-силенна вчених-ракетників!

— Не мели дурниць! — пхикнув Мін і поглянув на Рейчел. — Доктор Марлінсон просто дуже любить вішати людям локшину на вуха. А правда полягає в тому, що кожному тут дали завдання — придумати найкращий спосіб витягнути метеорит. І, звичайно, винахідник найефективнішого розв’язання — доктор Ментор.

— Я не знайома з доктором Менгором.

— Це гляціолог з Університету Нью-Гемпширу, — пояснив Толланд. — Четвертий і останній з незалежних учених, зібраних тут президентом. Мін має рацію: саме Менгор найкраще вдалося все розрахувати.

— Добре, — зацікавилася Рейчел. — І що ж саме запропонував цей хлопець?

— Не хлопець, — виправив Мін, явно зніяковівши. — Доктор Менгор — жінка.

— Ну, це ще треба довести, — пробурчав Марлінсон. І кинув погляд на Рейчел: — До речі, доктор Менгор вас незлюбить, це точно.

Толланд сердито зиркнув на Коркі.

— Неодмінно! — підтвердив той. — Конкуренція їй зовсім не сподобається.

Рейчел розгубилася.

— Вибачте… Про яку конкуренцію йдеться?

— Не зважайте на нього, — порадив Толланд. — На жаль, Національний науковий комітет чомусь не звернув уваги на той факт, що Марлінсон — просто бовдур. Ви з доктором Менгор чудово порозумієтеся. Вона прекрасний фахівець і вважається одним з найавторитетніших гляціологів світу. Пані Менгор навіть декілька років прожила в Антарктиці, досліджуючи рух льодовиків.

— Дивно, — зауважив Коркі, — а я чув, що університет вибив грант і відправив її подалі, в льоди, щоб у студмістечку хоч ненадовго запанували мир та спокій.

— А чи знаєте ви, — відрізав Мін, явно зачеплений за живе цим зауваженням, — що доктор Менгор там мало не загинула? Вона заблукала під час бурі і аж п’ять тижнів харчувалася самим тюленячим жиром, поки її не знайшли!

Єхидний Коркі пошепки зазначив, звернувшись до Рейчел:

— Наскільки я знаю, ніхто її особливо і не шукав.