Слава ЗСУ!

– Та радiйте ж, радiйте! – почулося враз з плоту одчайдушне режисерове.

Ми здригнулися, перезирнулися розгублено, пiдхопилися… у мене не було дзеркала, i я не бачив свого обличчя, але у Вальки, у Яви i в Будки обличчя були, одверто скажемо, дурнуватi. Очi витрiщенi, роти роззявленi, перекривленi. То була, звичайно, не радiсть. То було казна-що.

– Стоп! – закричав режисер. Десь щось клацнуло. Гарчання тонвагена вщухло.

– Ви що, поснули? Хто за вас гратиме – я? Ви ж в одному кадрi з жандармом. Жандарм падає… Наїзд трансфокатора – ви радiєте… Я ж попереджав. Зiпсували менi перший дубль. I жандармовi треба перевдягатися. Бачите, що накоїли.

Ми сидiли, як побитi. Ми так захопилися грою жандарма, що прогаяли мить, коли нам треба було зрадiти. Ну що ви хочете! Це ж все-таки наша перша в життi зйомка! А ви хочете, щоб ми вам одразу стали, як Аркадiй Райкiн!

Жандарм вилiз iз води, посварився на нас кулаком, але без злостi, усмiхаючись. Ще й пiдморгнув. I пiшов за тонваген перевдягатися.

– Нехорошо вийшло! Пiдвели ми їх! Давайте хоч зараз добре зрадiємо! – зашипiв з корми Ява.

– Ага, – сказав Будка.

– Нуда, – сказала Валька.

– Авжеж, – сказав я.

Поки жандарм перевдягався, я накопичував у собi радiсть, – сидiв i згадував все найкраще, найрадiснiше, що було в моєму життi: i як менi новi футбольнi бутси купили, i як я найбiльшого на баштанi кавуна вкрав, i як мiй ворог вiдмiнник Карафолька двiйку з фiзкультури схопив… Я спiймав на собi Явин погляд. Вiн дивився на мене з уїдливою посмiшкою. Я знаю, що вiн згадує! Вiн згадує, як я, стрибаючи при всiх з верби у воду, зачепився трусами за гiлку, розпанахав труси i летiв у воду голий… Ну добре, хай згадує, менi для мистецтва не жаль! Аби тiльки зйомку не зривав!

– У, гад, жандарм Європи, так тобi й треба!.. Хi-хi-хi-! – це шепоче про себе поряд зi мною Будка – настроює себе, готується. Менi не видно i не чути, як готується Валька, але я певен, що вона теж готується. Ух, ми зараз дамо! Ух, ми зараз зрадiємо!

З-за тонвагена вийшов жандарм у новому сухiсiнькому мундирi – наче й не падав у воду.

I от знову вони стоять з Артемом на кладцi.

– Увага… Починаємо… Мотор! – кричить режисер. I знову пiдбiгає юнак у беретi, клацає своїм «шлагбаумом» i вигукує:

– «Артем»… Двiстi дев'яносто сьомий… Дубль другий…

Гарчить тонваген. Борюкаються жандарм з Артемом. Бемц!.. Беркиць! Шубовсть!.. Жандарм у водi… Ми пiдхоплюємося…

– Стоп! – кричить режисер.

– Тю-у-у…

Пропав такий заряд…

Виявляється, тiкаючи, Артем послизнувся i впав. Вiн був ще в кадрi. А Артем – герой i не повинен падати. Герої не падають. В кiно падають тiльки негативнi персонажi.

Винуватий Артем бубонiв:

– Звичайно… Накидали тут лушпиння якогось… I канатоходець послизнеться…

Режисер хмуриться i мовчить. Головних героїв фiльму режисери не лають. Режисери лають лише статистiв.

Жандарм вилазить з води, свариться кулаком на Артема, але вже не усмiхається i не пiдморгує. Iде за тонваген перевдягатися.

I от знову…

– Увага… Починаємо… Мотор!

Клац! – «шлагбаум».

– «Артем»… Двiстi дев'яносто сьомий… Дубль третiй…

Бемц! Беркиць! Шубовсть!

– Ура! Га-га-га! Го-го-го! – мов скаженi, по-справжньому радiємо ми, радiємо не стiльки «по ролi», скiльки тому, що нарештi нас знiмають. Бачимо, режисер усмiхається, киває нам, задоволений. Ну все!

– Стоп! – гукає раптом оператор. – Не годиться! Гiлляка перекриває дiвчину.

От iще!.. Ми вороже дивимося на Вальку, нiби вона винна, що iї перекриває якась гiлляка…

– Зрубати гiлляку!.. Негайно!.. Що за свинство!.. Не можуть пiдготувати зйомку! Зриваєте менi роботу! Чортi-що робиться на цiй студiї! – кричить режисер невiдомо на кого.

Ми сидимо, гордо поглядаючи навкруги. Ми не виннi. Ми добре зiграли. Режисер нам кивав i усмiхався. I це справдi свинство, що цей дубль зiпсовано. Виходить, даремно ми радiли.

Жандарм вилазить з води, нi на кого кулаком не свариться, але про себе щось бурмоче, – видно, лається… Що ж, ми його розумiємо. Падати у воду не легше, нiж радiти.

– Увага… Почали… Мотор!

«Шлагбаум».

Клац!

– «Артем»… Двiстi дев'яносто сьомий… Дубль четвертий…

Бемцi Беркиць! Шубовсть!

– Га-га-га!.. Урра!.. Го-го-го!.. I-i-i!..

– Стоп! Ще раз! Жандарм не досить виразний.

Будеш тут виразним – четвертий раз у воду гепатися!..

– Увага… Почали… Мотор!..

«Шлагбаум».

Клац!

– «Артем»… Двiстi дев'яносто сьомий… Дубль п'ятий.

Бемц! Беркиць! Шубовсть!