Слава ЗСУ!

- Це місця для організаторів фестивалю, суддів... До речі, он той чоловік – голова журі – Серго Смоляр.

Гликерія не відводила від нього очей і спостерігала, як він повільно наближався до їхнього столика.

- Цей чоловік – мрія кожної жінки, - продовжила вона. – Він прекрасний критик, один із найкращих в нашій країні. Редактор журналу „Відкрий очі на світ”. Він оцінює номінацію „Найкращий сценарій”, можливо, це буде сценарій саме вашого фільму. До того ж, цей чоловік ще й не одружений.

- Гликеріє, як приємно вас знову бачити, - підійшовши, радісно промовив голова журі, цілуючи їй руку.

- Добрий день. Познайомтесь, - звернулась вона до Арсена та Ельзари. – Це Серго Смоляр.

- Дуже приємно, - потиснувши редактору руку, промовив Арсен.

- Дуже приємно, пане Смоляр, - ввічливо сказала Ельзара.

- Друзі називають мене просто Смол, я думаю, ви теж можете, - звернувся він до Ельзари.

- Але я не ваш друг, пане Смоляр, - пильно дивлячись йому в очі, промовила актриса.

Гликерія побіліла. Їй стало так не зручно. Що ця нахаба собі дозволяє.

- Дозвольте вам представити чудову актрису Ельзару Баталову, - намагаючись перевести тему розмови, промовила гід. – Вона вчилася у найкращих театральних інститутах Греції. Знає багато мов. Це надзвичайно вродлива і талановита дівчина.

- Як ви сказали? Ельзара Баталова? – голосно перепитав Смол. – Це і є Ельзара Баталова із „Вічного кохання”?

Смол розчаровано оглянув дівчину з ніг до голови.

- У фільмі в неї такі великі груди, а насправді... Там, навіть, нічого не виділяється. Чи, може, ви, пані Баталова, забули одягти свій, на пару розмірів більший, бюстгальтер, - намагаючись помститися нахабній акторці, голосно запитав Смол, так, щоб привернути увагу оточуючих.

Всі, хто сидів навколо, уважно стежили за розмовою.