Слава ЗСУ!

- З нею я хочу зробити і те і інше, - упевнено промовив Адріан.

Арсен уважно подивився на свого друга.

- Що ж, бажаю тобі успіху. Це щиро.

Арсен іще трохи подумав і додав.

- Бажаю успіху... і витримки. Вона тобі знадобиться. Але приз того вартий.

Адріан посміхнувся.

Арсен встав і підійшов до дверей.

- Запам’ятай, - промовив він на прощання. – Її можна завоювати лише своєю духовністю і щирим внутрішнім світом.

- Дякую, - тихо промовив Адріан.

В гримерну зайшла Дора.

- Привіт, хлопці! – промовила вона. – А чого це ви так допізна?

- Та, я уже іду. До побачення! - промовив Арсен і зачинив за собою двері.

Дора сіла за комп’ютер.

- Прийшло стільки листів, привітань, - промовила вона через деякий час. – Після того, як ми отримали перемогу, у нас чомусь з’явилося дуже багато друзів.

Адріан нічого не відповів. Він думав про те, що сказав йому Арсен.

- Слухай, Доро! – раптом промовив Адріан. – А ти - матеріаліст чи духовна людина?

- Звичайно, матеріаліст, - не відриваючись від комп’ютера, відповіла Дора. – Я ж режисер!

Адріан на хвилинку задумався.

- А я?

Дора посміхнулась.

- Не знаю... Напевно, духовна людина... Ти ж актор.

- А як можна розрізнити романтиків і матеріалістів?

Дора засміялась. Вона відвела очі від комп’ютера і подивилася у вікно.

- Уяви собі, - сказала вона, - твій друг знайшов тобі роботу на 1000$. Якщо ти матеріаліст, ти прийдеш додому і скажеш дружині: „Люба, тепер у мене буде заробітна платня 1000$”, а якщо ти романтик, ти прийдеш додому і скажеш „Люба, тепер у мене є справжній друг”.

- Я зрозумів, - тихо промовив Адріан.

Дора знову почала друкувати лист.

Адріан поринув у свої роздуми. Він романтик. Тепер він знав про це сам. Залишилось лише, щоб про це дізналася Ельзара.