Слава ЗСУ!

- Чому? – здивувалась Ауріка. – Мені просто цікаво, що то за речовина... Я ж детектив пишу, а не...

- Я не про це, - перебив Шлангер, - я про фразу „Ви б уже одружилися”. Що це було?

- Жарт... Просто жарт.

- Дивні в тебе жарти.

- Де ти був? Що з тобою сталося?

Арсен нічого не відповів. Лише сів на диван і втомлено подивився на Адріана.

- А де всі?

- Поїхали до Рустама в лікарню! – відповів Адріан. – То ти розповіси, що сталося?

- Нічого хорошого, - відповів Арсен. – А що, Рустам захворів?

- Впав, здається звідкись, а може, я не правильно зрозумів.

Погляд Адріана упав на лист.

- Слухай, Арсене, ти не знаєш, хто така Маргарита Голей? Їй прийшов лист на адресу театру...

- Ну то віддай його Ельзарі, - вмощуючись на дивані, сонним голосом промовив Арсен.

- Чому?

- Ну, вона ж його родичка. Сестра, здається. Може, Маргарита Голей – це саме вона.

- Ні... Ні, не може бути... Я питав.

- А я не питав. Вона сама мені сказала, - говорив Арсен з закритими очима.

Адріан опустив голову над столом.

Актриса. Він же зовсім забув, вона актриса. Вона грає роль, і незалежно від того, хочеш ти того чи ні, ти все одно залишаєшся в її житті лише глядачем.

- Що?

- Нічого, - сказав полковник і задумався. – Нічого важливого, але повторну експертизу вони зроблять.

- Хіба в цьому є потреба? – не відриваючись від детективу, промовила Ауріка.

Шланг, Жанна та полковник здивовано глянули в її сторону, чекаючи пояснення.

- Ця речовина – слід Дракона!

- Тобто, його сперма? – не зрозумів Шланг.

- Придурок! Не театрального Дракона, а справжнього.

- Ясно, - зітхнула Жанна.

- Я серйозно! Ну подумайте самі! Убивства скоєні з неймовірною жорстокістю. Я коли побачила на фото ту відрубану голову Ганча, то мені вже жити не хотілося. Я не вірю, що це людина! Не вірю і все. А тепер і перший доказ з’явився - незрозуміла речовина! Копайте скільки влізе, це все одно даремно!!!