Слава ЗСУ!

Шланг вийшов. Звісно, йому легко було запам’ятати найменшу дрібничку, бо він сім років пропрацював слідчим. Манєк знову засміявся сам до себе. Потім повернувся і зняв зі спинки стільця свою куртку. Просунувши руку в кишеню, він нащупав маленький згорток паперу. Полковник обережно розгорнув його... Дивно, але жінка поклала йому у кишеню його десять гривень. Навіщо, навіщо вона це зробила? - це було не єдине питання, на яке хотів знати відповідь полковник. Якщо жінка хотіла виманити гроші, то чому поклала їх назад? До того ж, чому вона не сказала, що вони забрали труп у машину? Так би її історія була набагато правдоподібнішою. А якщо все це дійсно правда. Тоді куди подівся труп дівчини?

Все це так дивно. А може, ця жінка теж якось причетна до зникнення тіла? А може, його забрали якісь космічні створіння?..

- Що за дурні думки у мене в голові? - подумав полковник.

Адріан стояв біля вікна. З гримерної вийшла Іванна.

- А хто залишився в гримерці? - запитав у неї Адріан.

- Нікого, я її зачиняю, - відповіла Іванна.

- А Ельзара давно пішла?

- Так, ще після четвертого акту, її ж в п’ятому немає.

Пішла... Дивно, Луїза ніколи не йшла без нього. Вони завжди чекали один одного. А тепер... Тепер все не так. Тепер все по-іншому. Тільки чомусь ніяк не хочеться з цим миритися.

Пізно увечері Євмен Чапек вертався додому. Вже майже підійшовши до вхідних дверей, він раптом помітив, що у гаражі світиться світло.

"Мабуть, моя дружина знову вирішила поточити ножі," - засміявся молодий бізнесмен і направився у гараж.

Ворота були відчинені.

- Кохана, де ти? - запитав Євмен, помітивши, що в гаражі нікого немає.

Він оглянув навколо, але, на жаль, коханої там не було. Він ступив декілька кроків вперед і раптом почув за спиною подих. В його голові за одну секунду пробігло стільки думок, скільки не було за все життя. Хто це може бути? Він хотів повернутися і подивитись, хто ж так неприязно зустрів його в його ж гаражі, та не встиг.