Слава ЗСУ!

Всі зааплодували. Окрім Ельзари.

- Як ти сказав? - звернулась Ельзара до Смола. – Старі образи? Мені цікаво, якщо оцінка нашого театру для тебе з самого початку була низькою, чого ж ти їхав сюди?

Смол опустив очі.

- То може, хоч тепер ти скажеш, яка справжня мета приїзду сюди? – нахабно промовила Баталова.

- Насправді, - важко зітхнув він. – Насправді, і я і моя супутниця... Ми приїхали помститися Ельзарі за те, що вона звела на нівець нашу кар’єру, одним виступом на телебаченні зруйнувала все, що будувалося стільки років. Але тепер все не так, - намагаючись виправдатись, промовив Смол. – Я думав, що Ельзара ненавидить нас, так розмовляє з нами, наче звисока. А тепер я зрозумів, вона розмовляє так з усіма, у неї просто такий характер. Тому не слід було на неї ображатися.

Всі засміялися.

- Так, ми вже звикли, - посміхнувся Арсен.

- У неї просто такі манери, от і все, - з посмішкою пояснювала Іванна.

Всі обернулися назад, чекаючи, що на все це скаже Ельзара. Але... її в цій студії давно вже не було.

Ауріка ішла по узбережжю, ледь торкаючись босими ногами хвиль моря. Сьогодні море було холодне. Та Ауріка не зважала на це. Вона зайшла трохи глибше і відчула, що вода стала теплішою. Хвилі ніжно торкалися її ніг, і чим далі вона заходила у море, тим теплішою ставала вода.

В якийсь момент Ауріка зрозуміла, що їй вже просто гаряче, вона відчула, що більше не витримає.

Дівчина розвернулась назад і направилась до берега, але не встигла. Морські хвилі раптово перетворились на високе полум’я вогню. Ауріка закрила руками ніс, щоб не вдихати чорний дим, який просто захопив усе навколо.

Вогонь піднімався все вище і вище. Трохи пізніше з вогню почала вирізнятися постать Дракона.

Ауріка стояла мовчки, продовжуючи закривати ніс. Вона не те, що не боялася, їй просто не було куди тікати.