Слава ЗСУ!

- Не агресивний, а справедливий! – промовила Жанна. – Він вчинив не правильно, але його вчинок заслуговує на повагу!

- То може, його взагалі відпустити? Скажемо, що нема ніяких свідчень, що убивця – Макар!

- Гарна ідея, - раптом підняла голову Ауріка. – Я напишу в своїй книзі про те, які ви благородні, як ви відпустили на волю справедливого убивцю. А коли книга вийде в світ, хай вам буде соромно, що той справедливий убивця досі за гратами !!!

Жанна, полковник і Шланг засміялись.

- Нам уже соромно, - промовив Шланг.

Ауріка продовжила працювати. Жанна підійшла і, сівши коло неї, почала уважно вдивлятись в написане.

- До речі, - тихо промовила Ауріка, майже Жанні на вухо, - ти можеш дати мені блискучий сценарій, мені треба дещо подивитись...

Жанна глянула на Ауріку.

- Ні... твій батько заборонив нам давати тобі цю книгу, бо вона погано на тебе впливає... Вибач.

Ауріка подивилась на Шланга.

- На нас з Манєком теж не дивись, - посміхнувся Шланг. – Ми солідарні з Жанною і твоїм батьком.

Ауріка опустила очі, а потім раптово знову їх підняла.

- До речі, що там з невідомою речовиною?

- А яка вже різниця? – посміхнувся полковник. – Справа вже майже у суді...

- Тобі не має різниці, а читачам є.

- Добре, зараз зателефоную Пірасу.

Полковник підійшов до телефону.

- Ало, Кім, привіт. Як ти? О так! Дякую! Слухай, мене цікавлять результати останніх експертиз, є хтось із експертів? Так? Поклич-но, я зачекаю.

Полковник закрив трубку рукою і промовив до Шланга.

- Він ображається на нас, бо в нього відібрали справу.

Шланг єхидно засміявся.

- Так, я слухаю, - почувши голос в трубці, промовив Манєк. – Що там? Що? Не може бути? Ти впевнений? О Боже!