Слава ЗСУ!

- Якби хоча б хтось знайомий, щоб не за гроші... А так, з солідарності, - ледь ворушачи губами, промовив Дракон.

Принцеса уважно підняла очі.

- Ти геній, Дракон! Рустам! Мій брат, він же адвокат! У нього юридична освіта, він деякий час, навіть, працював в нотаріальній конторі. Поговори з ним.

- Ти серйозно? Ти не шуткуєш? – вставши перед Ельзарою на коліна, прокричав Алекс. – Ти не смієшся? Це точно?

- Так, я точно знаю!

- Ельзаро, я тебе люблю! – не приховуючи своєї радості, кричав Дракон. – Я тебе обожнюю.

- Вставай швиденько з колін і їдь до нього!

- А може, ти спочатку зателефонуєш йому? – раптом засумнівався Дракон.

- Навіщо? – не зрозуміла Ельзара і через мить додала, - до того ж, я не знаю, де мій мобільний. Я не звикла до такого зв’язку, тому скрізь його забуваю.

- Стривай, - раптом промовив Смол. – Арсен вчора знайшов твій мобільний, він поклав його на відеомагнітофон.

Ельзара підійшла до стола. На відеомагнітофоні дійсно лежав її телефон.

Вона набрала номер і, чекаючи відповіді, промовила:

- Ненавиджу мобільні! Навіщо Рустам мені його подарував? Одна морока... Ало, Рустам, привіт. Як ти себе почуваєш? Ясно. Слухай у Дракона проблеми, ти не зможеш його проконсультувати, як юрист. Чудово. Тоді він зараз під’їде. Ні, не треба, Смол покаже йому дорогу. Бувай.

Дракон раптом злякано відійшов в сторону.

- Ні, мабуть, зараз я не поїду. Краще потім...

- Чому, - не зрозумів Смол. – Я знаю дорогу. Я ж живу у Рустама вдома. Я саме думав, хто складе мені компанію, щоб не їхати самому.

- Ні, я... Я сьогодні не можу.

- Як хочеш, - промовила Ельзара, і знову забувши свій мобільний, направилась до дверей.

- Ельзаро, телефон, - крикнув їй вслід Смол.

- Завтра заберу, - промовила вона вже з коридору.