Слава ЗСУ!

- У нас нічого про нього немає, - сумно сказала Ауріка, - його можуть убити в будь-який момент, а ми, навіть, не здогадуватимемось про це.

- Так, я переглядав свідчення Луїзи, - погодився Шланг. – Вона, навіть, не описала його зовнішності.

Двері відчинилися і у кабінет зайшла Луїза.

- Луїзо, яка несподіванка! – промовила Жанна.

- Доброго ранку! – відповіла дівчина.

- Ми вже думали подавати тебе у розшук. Подзвонили тій дівчині, у якої ти жила. А вона каже, що вже з тиждень сама тебе не бачила. У тебе хоч є де жити?

- Так, - опустивши очі, промовила Луїза, - добрі люди допомогли.

- Сідай, - сказав полковник, - у нас тут без тебе самісінькі проблеми.

Луїза залишилась стояти на тому ж місці.

- Слухай, ти дала нам свідчення про п’ятьох ґвалтівників, а про шостого…

- Його що, убили? – перебивши полковника, швидко запитала Луїза.

- Ще ні, але це може статися будь-якої миті, - пояснила Жанна. – Зараз покличемо художника, і ти складеш фотопортрет.

- Ні, - різко відповіла Луїза.

Всі уважно подивилися на неї.

- Коли його уб’ють, я лише підтверджу, що саме він мене ґвалтував. Але це станеться лише після того, як його уб’ють.

- Луїзо, - намагаючись пояснити, промовила Жанна. – Він в будь-якому разі не залишиться на волі. Просто так нам буде легше вислідити убивцю.

Луїза мовчала.

- Нам він потрібен живий, - продовжила Жанна.

- Ну годі, - різко перебив Шлангер. – Якщо ти не даси нам свідчень про нього, ми заарештуємо тебе за співучасть і будемо вважати, що саме ти найняла убивцю.

Луїза посміхнулась.

- Робіть, що хочете…

Звісно, арештовувати невинну дівчину нікому не хотілося. Всі переглянулися з надією, що хоч у когось є план.