Слава ЗСУ!

- Ну хоч скажи, як його звали? – прошепотіла Жанна.

- Я… Я не знаю, і сподіваюсь, що і ви не дізнаєтесь до тих пір, поки його не вб’ють.

Луїза вийшла за двері. Наступила тиша.

- Ну що ж, - нарешті промовив полковник. – Чесно, я не вірю, що вона не знає його імені. Вона явно бреше.

- Ну звісно, що бреше, - погодилась Жанна.

- А може, воно і краще, - тихо проговорила Ауріка.

Всі здивовано озирнулися на неї.

- Той убивця чинить правильно, - продовжила вона, - жорстоко, але ж правильно. Я хочу, щоб ми не піймали його до тих пір, поки останній із ґвалтівників живий.

Знову наступила тиша.

- А я хочу, щоб мене не вигнали з роботи, - голосно сказав Шлангер. - Тому я їду арештовувати Дракона. Поки що він у нас основний підозрюваний, і я не дозволю йому ходити вночі по вулицям і безсоромно вбивати.

Полковник встав зі стільця і взяв свою куртку. Ауріка поклала свій детектив в сумку. І лише Жанна сиділа нерухомо.

- А ти не поїдеш з нами? - здивувався полковник.

- Я… Я так, тобто, ні. Мені ще треба дещо уточнити.

Рустам Голей зайшов у гримерну.

- Ну що, - з надією запитав Дракон.

- Я дізнався, що у них на тебе є, - спокійно промовив Рустам і простягнув Драконові листочок.

Дракон уважно поглянув.

- Там декілька свідчень, декілька дат, - продовжив Рустам. – Взагалі-то, буде неважко. Експертиза показала, що всі убивства скоєні рукою однієї людини, тож тобі треба знайти алібі лише на одну із усіх дат.

- 24 липня, 6 серпня…- Дракон пробіг очима листок. – А які є свідчення проти мене?

- Є докази, що в ніч убивства Никанора Поліо, його друга та їх собаки, ти гуляв.

- Можливо, й гуляв. Але я не можу згадати всі свої ночі, де ж мені знайти те кляте алібі? – у розпачі крикнув Дракон.