Слава ЗСУ!

- Добре, хочеш по-чесному, буде по-чесному.

Дракон вийняв свій меч і поклав його біля дерева.

Але це не дуже допомогло принцу. Бо не встиг він, навіть, озирнутися, як Абраїс махнув крилом, і величезна хвиля пилу направилась просто йому в очі. На якусь мить принц перестав бачити. Він стурбовано подивився навколо, але його очі сприймали лише блиск сонця. Абраїс, побачивши слабкість свого суперника, вирвав зі своєї голови волосину, і в цю ж мить на принца обрушився вогняний дощ. Принц упав додолу.

- Ну що, принце, як воно битися з Найсильнішим? - Абраїс голосно засміявся, його слова луною відбилися у небі. - Тепер вона моя! Тепер лише моя!

- Ніколи я не була твоєю, і ніколи не буду нею...

Останнім, що відчув Абраїс, було тепло вогняного меча, який здійняла над ним принцеса. Коли принц упав додолу, вона взяла під деревом залишену Драконом зброю і перерубала надвоє голову найсильнішому створінню усього людства - Абраїсу.

- Знято, - промовила Меланія.

- Все, на сьогодні всі вільні, - промовила Дора. - Всім дякую, всі чудово попрацювали! Іванна, Арсен, Меланія, дякую за роботу! Дракон, Лук’ян, прекрасна гра! Адріан, Ельзара, ви, як завжди, неперевершені!

Двері за Дорою зачинилися, і всі полегшено зітхнули.

- Якась вона дивна, компліментами розкидається, - здивувалась Іванна.

- Може, у неї вже новий підхід до нас, - засміявся Дракон.

- Ні, це Ельзара її поставила на місце, - промовив Арсен. - Саме після її приходу Дора сама не своя.

- Це точно.

- Я теж це помітив.

- А давайте не підемо зараз додому, - запропонував Адріан, - залишимось, візьмемо в їдальні чайник, приготуємо собі чай і просто поговоримо.

- Класна ідея, - погодилась Іванна, - наприклад, я ні про кого нічого не знаю.