Слава ЗСУ!

Ельзара повернулася і пішла до виходу. Адріан слідкував за кожним її кроком.

- І знаєш що, - тихо промовила Ельзара вже біля дверей, - мені шкода тебе. Шкода, бо твоє життя обмежене з усіх боків темними стінами розуму. Цей розум, ця дурна логіка заважає тобі віддатися своїм почуттям. “Так бути не може...” , “Людина не може злетіти...” Що за дурість. Людина – вона всемогутня, її почуття – безкрайні. І якщо ти цього не збагнеш, то вважай, що ти даремно прожив своє життя.

Ельзара вийшла і зачинила за собою двері. Адріан опустив очі. Це правда, це все правда... В жодному її слові немає помилки. Він дійсно обмежений стінами розуму, які заважають йому жити, які заважають йому повірити в блискучий сценарій, які заважають йому сказати Ельзарі про свої почуття...

- А де Ельзара? – запитала Дора, відкриваючи двері гримерної.

- Вона зараз ще повернеться, - не піднімаючи голови, відповів Адріан.

За Дорою в гримерну зайшли всі ті, хто до цього був на знімальному майданчику.

- Добре, я почну, - тримаючи в руках свій блискучий сценарій, сказав Едуард Демидов.

Він вийшов на середину кімнати, так, щоб його всі бачили.

- Одна людина, - продовжив він, - сказала мені, що політ принца зайвий, що він ніби робить з серйозного фільму казку.

- Боже, хто ця обмежена і неосвічена людина? – крикнув зі свого крісла Адріан.

- Це я, - тихо прошепотіла Дора.

- Так, це Дора, - почувши розмову, сказав Едуард. – Я б, може, і проігнорував цей інцидент, але кілька годин тому я почув ту саму думку від Арсена. Хотілося б почути і інші думки. Може, хтось хоче щось сказати? Це допомогло б мені зорієнтуватися, чи в тому дусі я пишу свій фільм.

- Я вважаю, що в блискучому сценарію немає недоліків, - промовила Іванна. - Більше мені сказати нічого.

- Та ну, політ – це казка, - голосно сказав Арсен. – Просто надто сильно перебільшуються можливості принца. Ніби він всесильний. Але ж насправді, він людина. Тому мені це починає нагадувати не романтичну історію, а новорічну казку.