Слава ЗСУ!

В гримерну зайшла Ельзара і почала збирати свої речі.

- Я щось пропустила? – помітивши пильні погляди оточуючих, запитала вона.

- У нас тут дилема, - промовив Арсен. - Як ти відносишся до того, що принц полетів. Ти “за” чи “проти”?

- А хіба ви не знаєте моєї думки? – здивовано запитала принцеса.

- Знаємо, - сміючись, відповів Адріан. - Та дехто хоче почути її від тебе.

- Я взагалі вважаю, що весь блискучий сценарій – це повна нісенітниця. А політ принца – то взагалі повна дурня. Він що, реактивний був той принц? Чи у нього в одному місці повітряна кулька?

Всі засміялися.

- Ельзаро, а як же сила кохання, віра в себе? – нічого не розуміючи, запитав Адріан.

- А що сила кохання? – здивувалась Ельзара. – Кохай собі скільки влізе, але якщо ти не здатний літати, то ти не полетиш ніколи... хіба що, якщо нап’єшся пального.

Всі знову засміялися.

- А щодо віри в себе, - продовжуючи збирати свої речі, спокійно говорила Ельзара, - то я вважаю, що такого поняття взагалі не існує. Що це взагалі таке, ВІРА В СЕБЕ. Люди самі це вигадали, щоб якось виправдовувати свої недоліки. Наприклад, я ніколи не станцюю так, як “Грінлайн”, як би я там не повірила в свої сили, я ніколи не заспіваю, як Робертіно Лоретті, якби я там не повірила в свій голос, так само, я ніколи не полечу.. От і все.

- Але ж політ – це не у прямому значенні! – промовив Адріан. – От дивись, коли ти читаєш байку про лисицю...

- Адріане, яку лисицю? – перебила Ельзара. – Ти коли не знаєш, що сказати, то починаєш морозити бозна що. Мені треба додому і нема коли слухати твої байки про лисиць. І взагалі, до чого тут байки? Ти взагалі розумієш, про що ми говоримо?

- Так, Адріане, байки були явно зайвими, - сказала Іванна.

Всі почали розходитись. Адріан сидів на своєму кріслі, опустивши голову.