Слава ЗСУ!

- Я ж тільки сумочку забрати, - виправдалась Ауріка.

- Знаю я ваші сумочки. Прийдуть, хворих рознервують, а я потім цілу ніч снодійне їм колотиму.

Ауріка, Манєк, Шланг та Жанна сіли у службову машину.

- Слухай, чому з нею не можна говорити, її ж завтра чи післязавтра виписують? – здивувався Манєк.

- Не знаю, ця лікарка взагалі якась дивна.

- Нам тепер до лікарів треба пильніше приглядатися, - промовила Жанна.

- Чому? – запитав Манєк. – До речі, чому ти питала, ким працює та жінка?

- Ми провели повторну експертизу, - пояснила Жанна, заводячи машину. – Якась дивна у всіх смерть, з одного удару. Собаці вставили залізну дротину просто в яремну вену. Це миттєва смерть. Так само загинув хазяїн собаки: та сама дротина в ту саму яремну вену. Останньому, який намагався втекти, дротину вставили у серце. Або це дивний збіг обставин, або убивця настільки знайомий з анатомією людини, що, навіть, у напруженій ситуації може знайти потрібний орган.

- Це лікар, - вражений розповіддю, проговорив Манєк.

- Або лікарка, - поправила Ауріка.

- Так, я згоден, - промовив Шланг, - треба перевірити цю божевільну, яка нас вигнала. Вона явно не хотіла, щоб ми про щось дізналися.

- Ауріко, а які імена тобі назвала та дівчина, - запитала Жанна.

- Зараз, я десь записала...

Ауріка дістала свої листочки.

- Ось. Влас і Роман.

- Ну, Влас уже мертвий, а Роман, сподіваюся, ще ні...

- Цікавим є те, що місяць тому загинув брат Романа Ганчича Гордій Ганчич. Можливо, ці убивства чимось пов’язані. Можливо, це знову “війни крутих хлопців”. Так чи інакше, все менше жителів міста дозволяють собі вийти ввечері на вулицю, а після інциденту, який стався сьогодні вночі, навряд чи комусь захочеться митися у власній бані. На цьому ми прощаємося з вами. Дивіться денний випуск новин. Біля мікрофона працював Антон Вендер.