Слава ЗСУ!

- Як це так? Такого не може бути! – крикнула Іванна, вимикаючи телевізор.

- Що таке, Іванно, чого ти кричиш?

- Нічого, просто... Нічого!

- Нічого? Я вчу слова до сьогоднішньої сцени, спокійно собі читаю блискучий сценарій, а ти кричиш, як не нормальна. Я ледь не проковтнув язика, - обурився Адріан.

- Просто по телевізору таке дурне показують. Хіба може таке бути, щоб людина дві години простояла під кип’ятком і залишилась живою?

- Ну, мабуть, може, - відповів Адріан. - Якщо сказали по телевізору, то значить може.

- Адріане, а серце? Хіба може серце таке витримати? Дві години кип’ятку. В закритій бані, без повітря. Не міг він вижити!!! Не міг!

- Дивна ти, Іванно, - вмішався Арсен. - Людина мала померти, а, натомість, вижила. Тут радіти треба, а ти кричиш, як ненормальна. Ну вижила собі людина, лежить зараз у лікарні, вся в опіках, що тобі до того?

- Нічого, - образилась Іванна, - просто я кажу, що такого бути не може.

В цей момент зайшла Дора.

- Чого ви репетуєте, театр хочете розвалити? – запитала вона.

- Доро, от скажи, - почав Адріан. – По телевізору показали чоловіка, який дві години простояв під потоком кип’ятку. Чи міг він вижити?

- Ай ну тебе, Адріане, - перебила Іванна. – Навіщо ці дебати? Ти сказав свою думку, я – свою, навіщо іще когось сюди вплутувати? Я вважаю, що не може. Я маю право на свою власну думку!

- Ти, Іванно, просто на війні не була, - перебила Дора. – Побула б на війні хоч би день, то і не в таке б повірила. Там людей на шматки розривало, а серце все одно билося.

- Ой, ой, ой, держіть мене, бо зараз упаду, - перебив Арсен. – Великий воїн Чингізхан обізвався. Доро, і на якій же війні ти була?

- В Ізраїлі. Я працювала там медсестрою два місяці.

Двері відчинилися і зайшли Дракон, Ельзара і Меланія.

- Що тут сталося? – запитав Дракон.

- Ну Драконе, хоч ти будь об’єктивним, - викрикнула Іванна. – Людина дві години простояла під напором кип’ятку в замкнутій бані. Чи буде вона потім жити?