Слава ЗСУ!

- То він що, залишився живий? – здивовано крикнула експерт.

- Так. Йому пощастило. Вчасно повернулася його дружина...

- Яка теж звісно нічого не бачила і не чула, - перебила Жанна.

- Вона чула кроки, але подумала, що їй здалося.

В кав’ярню зайшов Шланг.

- Мені подвійну каву, - жваво промовив він.

- Я сьогодні весь ранок дзвоню тобі, - звернулась до Шланга Жанна, коли той підсів за їхній столик.

- А мене весь ранок не було! – радісно відповів Шланг.

- До речі, Ауріки теж не було весь ранок, - підмітила Жанна. – І чого це ти раптом такий веселий?

- Бо ми з Аурікою знайшли вбивцю! Наші безсонні ночі нарешті закінчаться! І я нарешті з полегшенням зітхну.

- До речі, а де Ауріка? – запитала Жанна.

- Вона поїхала додому... дуже розчарована. Сказала, що не може повірити, що все так швидко закінчилося. Розслідування закінчено, а її детектив тепер можна викинути на смітник.

- Ой, вона носиться зі своїми детективами, як дурень з вишитою торбою. Мені здається, що всі її детективи потрібно викинути на смітник.

- Ні, полковнику, ти не правий. Без неї ми б нічого не дізналися, - заперечив Шланг. - Я прийшов у лікарню і попросив інформацію про Шейну. Зі мною, навіть, говорити ніхто не захотів. Сказали, що вся інформація в архівах, архіви в сейфі, а ключ від сейфу Бог знає в кого. А щоб дістатись до архіву потрібні хоч маленькі докази причетності Шейни до убивства, яких у нас звісно немає. Я думав, що це безнадійно. І поки я сварився з завідуючою лікарні, Ауріка перевдягнулася лікаркою і поспілкувалася з медсестрами. Вони їй стільки розказали...

- Ваша кава.

Шланг замовчав, чекаючи, коли відійде офіціантка.

- У цієї дівчини в її дев’ятнадцять біографія довша, ніж у мене.

- То це вже точно? Шейна вбивця? – тремтячим голосом запитала Жанна.