Слава ЗСУ!

- Ну то що, Адріане, - рішуче сказала Дора, - ти з нами чи думками ти вже десь з нею?

Всі уважно подивилися на Адріана.

- Вирішуй, - продовжила режисер. - Є два варіанти: візьмемо відеокасету Театрального інституту, переглянемо пару вистав і виберемо нову принцесу чи..., - Дора на секунду замовчала, - викинемо три місяці нашої праці на смітник і розійдемося назавжди...

На очах Іванни з’явилися сльози. Це був перший фільм, в якому вона була гримером, і їй було важко змиритися з тим, що все так легко закінчиться. Едуард уважно слідкував за кожним словом Дори. Коли вона кричала, він боявся, навіть, поворухнутись. Але тільки тепер, коли зйомки його сценарію висіли на волосинці, він нарешті зрозумів, як це для нього важливо.

- Можливо, Луїза талановитіша за всіх нас, просто ми не встигли цього помітити, - продовжувала Дора. - Я думаю, ніхто не образиться, якщо через тебе всі втратять свій останній заробіток. Я, навіть, розкажу тобі про долю кожного. Іванна повернеться у свій театральний, тільки вже не як гример, а як прибиральниця. Арсен буде знімати весілля, різні свята. Правда ж, цікаво? Але найкраща доля чекає Дракона - він продаватиме на ринку свої маски. А Меланія...

- Ну все годі, - перебив нарешті Адріан. - Я залишаюсь. Ти задоволена?

- От і добре, - спокійно сказала Дора. - Іванно, принеси з архіву касету " Зірки Театрального".

Ззовні Дора була дуже урівноваженою, але насправді, вона хвилювалася найбільше за всіх, бо якби Адріан дійсно пішов з театру, то саме їй ще довго довелося б шукати роботу на яких-небудь дешевих кіностудіях.

- Полковнику Манєк! - сказав молодший лейтенант, зайшовши до кабінету. - Полковнику Манєк, що з вами?

Лейтенант стурбовано підбіг до полковника, який схилив голову над столом.

- Та добре, добре все, - промовив полковник. - Котра година?

- О пів на десяту, - відповів лейтенант.