Слава ЗСУ!

Ельзара зайшла до гримерної.

- Ельзаро, як добре, що ти прийшла, - викрикнув Дракон. - Я сподіваюсь, Меланія сьогодні ночувала у тебе? Я всю ніч її чекав, а вона так і не прийшла.

- Ні, я сьогодні ночувала одна, - спокійно промовила Ельзара.

- А ти не знаєш, де вона може бути? Я скрізь її шукав. Може, вона казала, що кудись збирається?

- Я точно не знаю, де вона, але у мене є припущення, що вона зараз у Литві в якій-небудь ювелірній крамниці вибирає собі обручку.

- Вона виходить заміж? – розгублено запитав Дракон. – За кого?

- Взагалі-то, вона збиралася за тебе, але оскільки тебе аспект сімейного життя не цікавить, то довелося шукати іншого.

Дракон сів на крісло і взявся руками за голову. Він був вражений, вражений до глибини душі. Здавалося, все було добре, вони кохалися, разом жили. Невже цей дурний штамп в паспорті так багато для неї значить. Якби він знав, що це стане причиною їхнього розлучення, то обов’язково одружився б з Меланією.

- Як вона могла так вчинити зі мною? – нарешті промовив він.

Ельзара уважно подивилася на нього.

- А ти думав, вона чекатиме тебе вічно? – не зрозумівши репліки Дракона, запитала вона.

Дракон нічого не відповів. Його починало все виводити. Він вважав себе обманутим, покинутим і зрадженим.

- Чи ти думав підшукати собі якусь гарнішу, а Меланію залишити про запас?

Останні слова остаточно вибили Дракона з колії.

- Та що ти про це знаєш? – визвірився він на Ельзару. – Що ти взагалі знаєш про кохання? Я збирався одружитися з нею. Збирався створити сім’ю. Просто не зараз. От і все!

- А ти все знаєш про кохання, чи лише те, що прочитав в блискучому сценарії? – з сарказмом запитала Ельзара.

- Може, й не все, - посміхаючись, відповів Дракон. – Та я знаю, що з Меланією у нас було справжнє кохання.