Слава ЗСУ!

І раптом. . . Я став сохнути.

Так, так! Я поступово перетворююся із дужого і спритного спортсмена в ходячого скелета, обтягнутого пожовтілою шкірою. Мої очі округлилися і зробилися банькатими, вилиці повипивалися, ніс видовжився, а шия потоншала. Я дивуюся таким разючим змінам своєї атлетичної статури.

Тільки ось що дивно. На мою подругу наше кохання діє у зворотньому напрямку.

Вона ще буйніше розквітає. Якось я жартома сказав: ми з тобою спростовуємо закон сполучених посудин. Ти наповнюєшся енергією, а з мене ця енергія десь дівається.

Вона ж на мої слова не звертає жодної уваги і радіє світові, начебто він створений тільки для неї.

А ще згодом вона зробилася моїм єдиновладним повелителем. Причому, я добровільно виконую всі її забаганки і мені від цього одна приємність.

Потім запримітив: співпрацівники почали дивитися на мене з явним жалем. Вони мене шкодують! - З часом подібні метаморфози і мені стали не подобатися. Я вирішив вияснити, що все це значить. Пішов до знаменитого екстрасенса.

- Вона ні в чому не винна, - сказав той, вислухавши мої нарікання. - Вона має негативне біополе. І їй, щоб вижити, потрібен партнер із позитивною біоенергією. Тобто - донор, яким ти і є.

Мене це спантеличило. Опанувавши себе, я запитав: - І як довго маю бути отим донором? - Якщо не ти, то буде інший. Без цього вона не зможе жити.

- А я? - Ти швидко видихаєшся.

- І як це називається? - підступаю до ясновидця.

В моїй душі жевріє надія, що це помилка. Або ж шаманська вигадка, яку потрібно негайно спростувати. Та шаман продовжує вбивати цвяхи у моє вражене самолюбство.

- Такі люди, як вона, називаються вампірами, В середньовіччі їх спалювали на вогнищах, як відьом. Це явище природне, хоча його називають хворобою. Це не є хвороба. Твоя дівчина такою вродилася. Вона живиться твоїм біополем, про це не знаючи. Ти той, кого їй треба. Їй з тобою добре і вона щаслива.

- Виходить, треба втікати? - видавлюю із себе безнадійний висновок.

- Як собі хочеш. Але є вихід, - і відкрив мені свою, як він сказав, таємницю.

Я мовчки слухав, а він закінчив так: - Виконаєш і станеш, яким був, однак їй буде тяжко. Навіть дуже тяжко. Ліків для неї немає. Попереджую, як ти себе поведеш, залежить від твоєї совісті...

І я виконав його рекомендації, відкинувши докори сумління.

Через деякий час моя квітка почала в’янути. Колеги між собою перешіптувалися: певно, завагітніла. Хоча між нами була тільки щира дружба.

Відтоді, коли ми залишаємося вдвох, вона обнімає мене і просить повернутися до неї. Я ж запевняю, що нічого не трапилося, що я такий, як і був.

- Розлюбив ти мене, - повторює сумно.

А тим часом я став майже зримо відновлювати свій атлетичний стан. І це мені легко вдається. Я начебто скинув із себе пута, які не дозволяли буйствувати молодій енергії.

Якось вона сказала: - Ти став зовсім чужий, - в голосі відчувався біль, який граничить з відчаєм, - ти більше мене не любиш і я, напевно, скоро помру.

- Ні! Я зовсім не змінився! - кричу, а в самого серце болить.

Потім стрімголов лечу на вулицю.

Тепер мушу вам відкрити тайну, яку мені повідав екстрасенс.

Щоранку перед тим, як іти до праці, я обмотую себе з ніг до і олови уявною шовковою ниткою. В такий спосіб одягаю на себе невидимий кокон, який є непроникним для впливу негативної енергії із зовні.

Стоячи за рогом будинку, я, не рухаючи руками, подумки розмотав кокон і відкинув пряжу в канаву.

Повертаюся назад.