Слава ЗСУ!

І, замість зникнути в заростях, мексиканка виїжджає на відкриту рівнину й рішуче жене коня назустріч вершникам, які вже зовсім близько. Потім напинав поводи й з потайною недоброю думкою жде, поки вони під'їдуть.

Ще мить - і вершники оточують її тісним кільцем.

їх десь із сто, озброєних хто чим, строкато вдягнених, і скидаються вони один на одного тільки тим, що всі з ніг до голови вкриті рудою пилюкою, та ще суворим виразом облич, хіба лише трохи пом'якшеним неприхованою цікавістю.

Хоч, опинившись у такому оточенні, не диво злякатися, особливо жінці, проте Ісідора не виявляє ніякого страху. Вона й справді анітрохи не боїться цих людей, що так безцеремонно оточили її. Декого з них вона знав з лиця, але літнього чоловіка, що, як видно, очолює їх і оце збирається розпитувати її, ніколи досі не бачила.

А втім, вона вже здогадується, хто він. Чуття підказує їй, що це батько того вбитого, а також і дівчини, яку вона б хотіла бачити мертву і, певна річ, вкриту ганьбою.

Яка щаслива нагода!

- Ви говорите по-французькому, мадемуазель? - запитує Вудлі Пойндекстер цією ж таки мовою, вважаючи, що так вона краще зрозуміє його.

- Дуже мало, сеньйоре. Краще говоріть по-англійському.

- О, по-англійському... Тим зручніше для нас. Скажіть мені, міс, чи не бачили ви тут у прерії кого-не-будь? Чи не зустрівся вам дорогою якийсь вершник, чи, може, ви помітили, що хтось десь отаборився?

Ісідора чи то вагається, чи то обмірковує свою відповідь.

Тим часом плантатор, з усією можливою за таких обставин чемністю, ставить нове запитання:

- Дозвольте спитати вас, де ви мешкаєте?

- На Ріо-Гранде, сеньйоре.

- І оце ви їдете просто звідти?

- Ні, з Леони.

- З Леони?

- Це небога старого Мартінеса,- втручається до розмови один з вершників.- Його плантація межує з вашою, містере Пойндекстер.

- Si... так, справді. Sobrina... цебто небога дона Сільвіо Мартінеса.

- То ви їдете зараз просто з його садиби? Ви вже пробачте, що я так доскіпуюсь. Запевняю, міс, ми розпитуємо вас не з пустої цікавості й не з настирливості. На те є поважні причини, дуже поважні.

- Так, я їду з гасієнди Мартінеса,- відказує Ісідора, ніби й не чувши його останніх слів.- Дві години тому виїхала звідти.

- То, певно, ви чули, що вчинено... убивство?

- Так, сеньйоре. Про це казали позавчора в домі мого дядька.

- А сьогодні, коли ви від'їжджали... чи не було в селищі якихось новин? Ми мали звідти вісті, але то раніше, а ви, може, повідомите нас про щось нове. Чи ви чули що-небудь таке, міс?

- Кажуть, люди з селища поїхали шукати вбивцю. Це, мабуть, про вас, сеньйори?

- Так, так, про нас. Ну, а більш ви нічого не чули?

- Чула, але то така дивна річ, сеньйори, що ви мені, мабуть, і не повірите.

- Що ж воно таке? - швидко запитують воднораз кілька голосів, і всі 'очі з цікавістю звертаються до чарівної вершниці.

- Кажуть, ніби в прерії бачили якогось вершника без голови... саме десь тут... Помилуй Боже, та ми ж оце якраз поблизу того місця! Це сталося в околиці Нуесес, недалеко від броду, що на дорозі до Ріо-Гранде. Так розповідали вакеро.

- І вони самі його бачили, ті вакеро?

- Так, сеньйори, їх було троє, і всі- присягаються, що бачили ту прояву на власні очі.

Ісідора трохи здивована тим, що її дивовижна історія не справила великого враження на техасців. Вони вислухали її уважно, але без* особливого подиву. Та чийсь голос пояснює, в чому річ:

- Ми теж його бачили, того безголового вершника, тільки здаля. А ті ваші вакеро не роздивилися ближче, що воно таке?

- Та ні, боронь Боже!

- А ви не можете нам пояснити, міс?

- Я? Певно, що ні. Я тільки чула про це, так вам і сказала. А що то може бути, хто його знає.

Деякий час усі мовчать, ніби міркуючи про те, що почули. Нарешті плантатор порушує мовчанку й повторює своє перше запитання:

- Ну, а чи не бачили, не зустрічали ви кого-небудь, міс? Я маю на увазі - десь тут, у прерії.

- Si... так, бачила.

- Бачили? Кого саме? Зробіть ласку, розкажіть...

- Жінку.

- Жінку? - луною озвалося кілька голосів.

- Так, сеньйори.

- Що то була за жінка?

- Una Americana... Американка.

- Американка? Серед прерії? І сама?

- Так, сеньйори.

- Хто ж вона така?

- Звідки мені знати?

- Ви її не знаєте? Яка вона з себе?

- Як це - з себе?

- Ну, як вона вдягнена?

- Vestido de caballo [71].

- То вона була на коні?

- На коні.

- І де ви зустріли ту жінку?

---

  71 Костюм для верхової їзди (ісп.).