Слава ЗСУ!

- Я не питаю тебе, - продовжив після паузи Шарлей, - про стан мого рахунка, тому що ні товариство розпускати, ані свою частку забирати не збираюся. Але переконай мене, що ти дбаєш про товариство. Що не нехтуєш добрими порадами, що їх я тобі колись дав. А також ідеями, які можуть бути прибутковими для товариства. Знаєш, про що я?

- Знаю, - Юстус Шоттель видобув з калитки великий ключ. - І зараз я тебе переконаю, що твої ідеї та поради беру близько до серця. Пане Шимоне, вийміть-но, будь ласка, зі скрині і принесіть пробні зразки ксилографій. Тих, котрі з біблійної серії.

Унгер швидко повернувся.

- Прошу, - Шоттель розкинув аркуші на столі. - Усе - моя власна рука, учням не давав. Деякі готові йти під прес, над деякими я ще працюю. Я вірю, що твоя ідея була слушна. Що люди це купуватимуть. Нашу біблійну серію. Прошу, прошу, оціни. І ви оцініть, панове.

Усі нахилилися над столом.

- Що це... - Рейневан, почервонівши, вказав на один із аркушів, на якому була зображена оголена пара в абсолютно недвозначній позі та ситуації. - Що це таке?

- Адам і Єва. Це ж видно. А те, на що спирається Єва, - це Дерево пізнання...

- Ага...

- А ось тут, прошу, погляньте, - демонстрував далі гравірувальник, сповнений гордості за свої твори, - Мойсей і Агара. Тут Самсон і Даліла. Тут Амнон і Тамар. Зовсім непогано мені вдалося, га? А це...

- Овва! А це що таке? Оце переплетення?

- Яків, Лея і Рахіль.

- А це... - заїкнувся Рейневан, відчуваючи, що кров от-от бризне йому зі щік. - Що це... Це...

- Давид і Йонатан, - безтурботно пояснив Юстус Шоттель. - Але це треба буде ще підправити. Переробити...

- Перероби, - досить холодно перебив Шарлей, - на Давида і Вірсавію. Бо тут, холера, бракує тільки Валаама й ослиці. Стримай трошки уяву, Юстусе. Коли її забагато, то це шкодить, як тоді, коли забагато солі у супі. А це не йде на користь справі.

- А загалом, однак, - додав він, щоб піддобрити трохи ображеного художника, - Bene, bene, benissime, maestro272. Скажу коротко: краще, ніж я сподівався.

Юстус Шоттель просвітлів, як і будь-який марнославний і охочий до похвали митець.

- Так що бачиш, Шарлею, часу я не марную, про фірму дбаю. А ще скажу тобі, що я встановив дуже цікаві контакти, які можуть виявитися дуже вигідними для нашого товариства. Отож знай, що “Під волом і ягням” я познайомився з незвичайним молодим чоловіком, талановитим винахідником... Та що тут розказувати, сам побачиш і почуєш. Я ж бо його запросив. Він ось-ось має з’явитися. Ручаюся, коли ти з ним познайомишся...

- Не познайомлюся, - перебив Шарлей. - Я не хочу, щоби цей молодий чоловік узагалі бачив мене у тебе. Ані мене, ані моїх супутників.

- Розумію, - промовив, трохи помовчавши, Шоттель. - Ти знову вляпався в якесь лайно.

- Можна сказати і так.

- Кримінальне чи політичне?

- Це залежить від точки зору.

- Ну що ж, - зітхнув Шоттель, - такі часи. Те, що ти не хочеш, щоб тебе тут бачили, розумію. Одначе у цьому випадку твої побоювання необґрунтовані. Юнак, про якого я говорю, - німець, родом з Майнца, бакалавр Ерфуртського університету. У Свидниці проїздом. Нікого тут не знає. І вже й не знатиме, бо невдовзі від’їжджає. Варто, Шарлею, варто з ним познайомитися, варто замислитися над тим, що він винайшов. Це незвичайна, світла голова, я би сказав - візіонер. Воістину vir mirabilis273. Ти й сам побачиш.