Слава ЗСУ!

- Ну певно, - додав голіард, - що шкода! І певно, що на святе. Ба, на святе і добре, а вони не завжди в парі йдуть, хе-хе. Отож я і дорадив пану колектору уникати головних трактів, а тихцем, лісами, прошмигнути, шах-мах, до Барда.

- І хай нас, - колектор підняв очі догори, - береже Бог. І патрони податкових збирачів, святі Адавкт і Матвій. І Матір Божа Бардська, котра чудесами славиться.

- Амінь, амінь! - загукали, почувши це, прочани з костурами, що йшли біля воза. - Слава Пресвятій Діві, покровительці та заступниці.

- Амінь! - заволали хором брати мінорити, що йшли по інший бік воза.

- Амінь, - додав фон Штітенкрон, а погануля перехрестилася.

- Амінь, - закінчив колектор. - Святе місце, пане Хагенау, скажу я вам, Бардо, видно, полюбила його Матір Божа. Знаєте, люди говорять, що вона знову на Бардській горі з’явилася. І знову плаче, як тоді, у чотирьохсотому році. Одні розповідають, що це віщує нещастя, які незабаром упадуть на Бардо і весь Шльонськ. Інші кажуть, що Матір Божа плаче, бо віра занепадає, схизма шириться. Гусити...

- Ви всюди тільки, - перебив голіард, - гуситів бачите і єресь винюхуєте. А чи не здається вам, що Пресвята Діва може плакати зовсім з інших причин? Може, в неї сльози ллються, коли вона дивиться на священиків, на Рим?

Коли бачить симонію, безсоромну розпусту, злодійство? Віровідступництво і єресь, врешті-решт, бо чим же, як не єрессю, є діяння всупереч Євангеліям? Може, Матір Божа плаче, коли бачить, як Пресвяті Таїнства стають фальшю та іграми шарлатанів, бо їх уділяє священик, що перебуває у гріху? Може, її обурює і засмучує те, що засмучує й обурює багатьох: чому папа, багатший за магнатів, не на свої власні гроші, а на гроші вбогих вірних будує Петрову церкву?

- Ой, замовкли би ви краще...

- Може, плаче Матір Божа, - не дав себе зацитькати голіард, - коли бачить, як замість того, щоб молитися і жити в благочесті, священики рвуться до війни, до політики, до влади? Як вони правлять? А до їхнього правління дуже добре підходять слова пророка Ісаї: “Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобиччю їм, і пограбувати сиріт”349.

- Заправду, - криво посміхнувся колектор, - різкі слова, різкі, мосьпане Раабе. А сказав би я, що й до вас самих можна їх застосувати, що й самі ви не без гріха. Промовляєте, як політик, щоб не сказати - як священик. Замість того, щоб як вам належить, триматися лютеньки, рими і співу.

- Рими і співу, кажете? - Тибальд Раабе зняв з луки лютню. - Як побажаєте!

Цісарські попове

то антихристове;

їх міць не від Христа,

але від антихриста

із цісарського листа [22]!

- Зараза, - пробурмотів, озираючись, колектор. - Уже краще були б ви говорили.

За твої, Христе, рани

дай нам, Боже, капеланів,

щоб до правди вели,

антихриста звели,

нас к Тобі привели,