Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Вежа блазнів

Третій олесницький лицар, Бенно Еберсбах, який дивився на них доволі понуро, схоже, думав так само.

- Замість того, щоби дивуватися, - сухо сказав він, - дайте йому якусь одежину. Знімай це лахміття, Беляу. Ну, панове, виймайте із в’юків, що там у кого є.

- Рейневан, - до Кромпуша усе ще слабо доходило. - То це ти?

Рейневан не відповів. Натягнув кинуті йому сорочку і каптан. Він був такий лютий, що мало не плакав.

- Мені потрібна допомога... - повторив він. - Навіть дуже потрібна.

- Бачимо і знаємо, - кивком підтвердив Еберсбах. - І ми також думаємо, що дуже. Так дуже, що далі нікуди. Ходи. Треба показати тебе Хаугвіцу. І князю.

- Він знає?

- Усі знають. Твоя справа набула розголосу.

* * *

Якщо Конрад Кантнер із його витягнутим обличчям, видовженим через лисину чолом, чорною бородою і проникливими очима ченця не вельми нагадував типового представника династії, то щодо його доньки Агнєшки сумнівів бути не могло: це яблучко недалеко впало від шльонсько-мазовецької яблуньки. Князівна мала лляне волосся, світлі очі та невеличкий кирпатий веселий носик П’ястівни, вже увіковічений знаменитою скульптурою у наумбургському кафедральному соборі. Агнєшці Кантнерівні, як швидко підрахував Рейневан, було близько п’ятнадцяти років, так що її, очевидно, вже за когось посватали. Рейневан не пам’ятав чуток.

- Встань.

Він встав.

- Знай, - промовив князь, свердлячи його палаючим поглядом, - що я не схвалюю твого вчинку. Мало того, я вважаю його недостойним, ганебним і гідним кари. І щиро раджу тобі пошкодувати, що ти це скоїв, і покаятися, Рейнмаре Беляу. Мій капелан запевняє мене, що в пеклі є спеціальний анклав для чужоложців. Чорти тяжко мучать там грішників на знарядді гріха. У подробиці не вдаватимусь з огляду на присутність тут дівчини.

Сенешаль Рудігер Хаугвіц гнівно фиркнув. Рейневан мовчав.

- Яку сатисфакцію ти даси Гельфрадові фон Стерча, - продовжував Кантнер, - це вже його і твоя справа. Не мені в неї втручатися, тим більше, що й ти, і він - васали не мої, а князя Яна Зембицького. І, в принципі, я повинен відправити тебе до Зембиць. Умивши руки.

Рейневан ковтнув слину.

- Але, - продовжив князь після хвилини драматичного мовчання, - я не Пілат. Це раз. По-друге, пам’ятаючи про твого батька, який під Танненбергом віддав життя при боці мого брата, я не допущу, щоби тебе вбили заради дурної кровної помсти. По-третє, вже настав час узагалі покінчити із кровними помстами й жити, як належить європейцям. Це все. Я дозволяю тобі їхати у моєму почті хоч і до самого Вроцлава. Але на очі мені не лізь. Бо не тішить їх твій вигляд.

- Ваша князівська...

- Іди, я сказав.

Полювання закінчилося остаточно. Соколам понадягали клобучки на голови, впольовані качки і чаплі розм’якали, приторочені до драбин воза, князь був задоволений, його почт теж, бо полювання, яке обіцяло затягтися, тривало зовсім недовго. Рейневан зауважив кілька виразно вдячних поглядів - кортежем уже встигло рознестися, що то саме з огляду на нього князь скоротив полювання і рушив далі. Рейневан небезпідставно побоювався, що рознестися встигло не тільки це. Вуха йому пашіли, як перед першим побаченням.

Попередня
-= 24 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 16.03.2015

Якби пояснення, чи як то правильно назвати, були в кінці сторінки, а не в кінці книги було б набагато кращеи. Так як це електронна книга неймовірно важко шукати кожен раз пояснення в кінці книги, особливо там де багато латини. А взагалі цікаво дізнаватись про нові пригоди героя та його неймовірне везіння.


Додати коментар