Слава ЗСУ!

Гусити швидко і справно зайняли позиції. Піхота встановила і підперла щити і загорожі. Приготувалася й артилерія. Зі стін кричали й обсипали їх прокльонами, час від часу гриміли постріли, часом сипалися арбалетні стріли.

Каркали і металися по небу налякані ворони, шугали розгублені галки.

Амброж піднявся на віз.

- Праведні християни! - закричав він. - Правовірні чехи!

Армія затихла. Амброж дочекався абсолютної тиші.

- Я побачив, - гаркнув він, вказуючи на обвуглені палі й попелища багать, - під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. І кликнули вони гучним голосом, кажучи: “Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?”524

- І бачив я ангела, що на сонці стояв! І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: “Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю, щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них”! І побачив я Звіра!525

Зі стін почувся галас, полетіли прокльони і матюки. Амброж підняв руку.

- Ось, - крикнув він, - птахи Божі над нами, які вказують дорогу! А он там, перед вами, - Звір! Он Вавилон, що напився крові мучеників! Он ославлене забобоном гніздо гріха і зла, укриття слуг антихриста!

- На них! - заволав хтось з юрби воїнів. - Сме-е-е-ерть!

- Бо ось наступає, - ревів Амброж, - той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваоф, який не позоставить їм кореня, ані галузки526.

- Па-а-али-и-ити їх! Сме-е-е-ерть! Бий! Убивай! Гир на них!527

Амброж здійняв руки до неба, юрба відразу притихла.

- Чекає нас справа Божа, - закричав він. - Справа, до якої треба братися з чистим серцем, помолившись! На коліна, вірні християни! Помолімося!

Армія з брязкотом і скреготом стала на коліна за стіною зі щитів і загорож.

- Otče náš,, - почав голосно Амброж, - jenž jsi na nebesich, bud’ posvĕčeno tvé jméno...528

- Přijd’ tve královstvi! - в один голос гучно гримнуло військо, ставши навколішки. - Staň se tvá vůle! Jako v nebi, tak I na zemi!529

Амброж рук не складав і голови не опускав. Він дивився на стіни Барда, і в його погляді палала ненависть. Його зуби були вишкірені, на губах біліла піна.

- І прости нам, - кричав він, - борги наші! Як і ми прощаємо...

Хтось із тих, хто стояв на колінах у першому ряду, замість того, щоб прощати, випалив у бік мурів з пищалі. Зі стін відповіли, зубці затягло димом, кулі й арбалетні стріли засвистіли і градом забарабанили по щитах.

- І не введи, - ревіння гуситів було гучнішим за гуркіт пострілів, - нас у спокусу!

- Ale vysvobod’ nás od zlégo!530

- Амінь! - заревів Амброж. - Амінь! А тепер уперед, правовірні чехи! Vpřed, boži bojovnici!531 Смерть прислужникам антихриста! Убивай папістів!

- Гир на них!