Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Хрещення вогнем

Шукач нагород довго дивився на нього. Так довго, що з губ Пугача зникла нарешті усмішка.

— Воістину, — сказав він. — Жити треба. Один на життя тим заробляє, чим уміє. Інший робить те, що мусить. А мені ж пощастило у житті як мало якому реміснику — хіба що як деяким курвам. Мені платять за ремесло, яке я щиро й по-справжньому люблю.

***

Перерву на попоїсти й зволожити висушені перемовинами горлянки, яку запропонувала Філіппа, Йеннефер привітала із полегшенням, радістю і надією. Утім швидко виявилося, що надії виявилися марними. Маргариту, яка явно прагнула із нею порозмовляти, Філіппа швидко відтягнула на другий кінець зали. Трісс Мерігольд, яка наблизилася до неї, супроводжувала Франческа. Ельфійка без ніяковості контролювала розмову. Втім, Йеннефер бачила занепокоєння у волошкових очах Трісс і була впевнена, що навіть у розмові без свідків даремно було б її просити про допомогу. Трісс уже без сумнівів була віддана ложі. І вона, без сумніву, відчувала, що лояльність Йеннефер не така сильна.

Трісс намагалася її втішити, запевнила, що Ґеральт у Брокілоні у безпеці й, стараннями дріад, повертає собі здоров’я. Як завжди, коли говорила про Ґеральта, рум’янилася. Мусив він їй тоді догодити, — подумала не без злостивості Йеннефер. — Не знала раніше таких, як він. Не скоро його забуде. І дуже добре.

На те одкровення вона відбулася байдужим знизуванням плечей. Не переймалася тим, що ані Трісс, ані Франческа не повірили у її байдужість. Хотіла побути самою, хотіла дати їм те зрозуміти.

Вони зрозуміли.

Вона стала у дальньому кутку їдальні, віддавшись устрицям. Їла обережно, все ще відчуваючи біль, результат компресії. Вина пити боялася, не знала, як відреагує.

— Йеннефер?

Вона розвернулася. Фрінгілла Віго легенько усміхнулася, дивлячись на короткий ніж, націлений на неї у затиснутому кулаці.

— Бачу й відчуваю, — сказала, — що ти воліла б розкрити мене замість устриці. Все ще неприязнь?

— Ложа, — холодно відповіла Йеннефер, — вимагає взаємної лояльності. Приязнь тут необов’язкова.

— Необов’язкова — й не повинна такою бути. — Нільфгардська чародійка роззирнулася по залі. — Приязнь або виникає у результаті довготривалого процесу, або вона є спонтанною.

— Так само і з неприязню. — Йеннефер розкрила устрицю і ковтнула її зміст разом із морською водою. — Інколи бачиш когось на уламок секунди, перш ніж тебе осліплює, і вже не любиш.

— Ох, справа із неприязню куди складніша, — примружилася Фрінгілла. — Уявімо собі, що хтось, кого ти аж ніяк не можеш розгледіти на верхівці гори, розносить на шматки твого друга, на твоїх очах. Ти отого взагалі не бачиш і не знаєш — а не любиш.

— Буває й так, — стенула плечима Йеннефер. — Доля крутить різні фокуси.

— Доля, — тихо сказала Фрінгілла, — й насправді непередбачувана, наче пустотлива дитинка. Друзі інколи повертаються спинами, а з неприятелів є користь. Можна, наприклад, порозмовляти із ними віч-на-віч. Ніхто не намагається зашкодити, не перериває, не підслуховує. Усі думають: про що можуть розмовляти дві неприятельки? Ні про що істотне. Так, кажуть собі усілякі банальності, стромляють час від часу шпильки.

— Безсумнівно, — кивнула Йеннефер, — так усі й думають. І мають абсолютну рацію.

— Тим зручніше, — Фрінгілла не відступала, — буде нам у цих умовах порушити певну проблему, важливу й небанальну.

— І яку ж проблему ти маєш на увазі?

— Проблему втечі, яку ти плануєш.

Йеннефер власне відкривала другу устрицю, мало не порізала собі пальця. Крадькома роззирнулася, потім глянула з-під вій на нільфгардку. Фрінгілла Віго легенько усміхнулася.

— Будь ласкава, позич мені ніж. Для устриці. Ваші устриці смачненні. У нас, на півдні, таких непросто знайти. Особливо тепер, в умовах військової блокади… Блокада — то справа дуже негарна, вірно?

Йеннефер тихенько кахикнула.

— Я помітила, — Фрінгілла проковтнула устрицю, потягнулася за другою. — Так, Філіппа дивиться на нас. Ассіре також. Напевне, Ассіре боїться за мою лояльність стосовно ложі. Щодо загрози цієї лояльності. Вона готова подумати, що я піддамся співчуттю. Гм-м-м… Коханий чоловік знівечений. Дівчина, яку вважали донькою, щезла, може навіть її ув’язнено… Може загрожує їй смерть? А може тільки те, що використають її, наче карту у шулерській грі? Клянуся, я б не витримала. Втекла б звідси відразу. Прошу, візьми ніж. Досить уже цих устриць, мушу дбати про фігуру.

— Блокада, як ти тільки-но зауважила, — прошепотіла Йеннефер, дивлячись у зелені очі нільфгардської чародійки, — то справа дуже недобра. Майже погана. Не дозволяє зробити те, на що я маю бажання. Блокаду можна оминути, якщо маєш… засоби. Я їх не маю.

Попередня
-= 104 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!