Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Хрещення вогнем

— Вибач, — буркнув поет.

— Не вибачайся, — сказав примирливо вампір. — А ти, Ґеральте, не гань його. Я розумію його цікавість. Я, а вірніше кажучи, я і мій міф, уособлюємо усі його людські страхи. Важко вимагати від людини, аби та позбулася страхів. Страхи виконують у людській психіці роль не менш важливу за усі інші емоційні стани. Психіка, позбавлена страхів, була б психікою каліки.

— Уяви собі, — сказав Любисток, відновлюючи впевненість у собі, — я не відчуваю в тобі загрози. Я тоді каліка?

Ґеральт із мить думав що Регіс продемонструє зуби й вилікує Любистка від можливого каліцтва, але помилявся. Вампір не тяжів до театральних жестів.

— Я говорив про страхи, що закорінені у свідомості й підсвідомості, — пояснив він спокійно. — Нехай тебе не ображає метафора, але ворона не боїться розвішених на кілках капотів та капелюхів, якщо вже зуміє переломити страх і всядеться там. Але коли вітер тим страхом зашарпає, птах відреагує втечею.

— Поведінку ворони пояснює битва за виживання, — зауважив у темряві Кагір.

— Пояснює-засраняснює, — фиркнула Мільва. — Не страху ворона боїться, а тіко людини, бо людина камінь має і кидає у неї.

— Битва за виживання, — погодився Ґеральт. — Тільки що не у воронячому, а у людському варіанті. Дякуємо тобі за пояснення Регісе, повністю приймаємо його. Але не копайся у безоднях людської підсвідомості. Мільва права. Причини, через які люди реагують панічним страхом на спраглого вампіра, не є ірраціональними, а виникають через бажання вижити.

— Чую голос спеціаліста, — вампір легенько вклонився у його бік. — Професіонал, якому професійна гордість не дозволила б брати гроші за битву із вигаданими страхами. Відьмак, який себе шанує, наймається виключно на битву зі злом реальним і з загрозою безпосередньою. Тож професіонал, напевне, захоче нам пояснити, чому вампір є більшим злом, аніж дракон чи вовк. Усе ж ці двоє останніх, наприклад, також мають ікла.

— Може, тому, що двоє останніх використовують ікла через голод або ж для власного захисту, і ніколи не для забави або для ламання льоду у товаристві або ж несміливості до протилежної статі?

— Люди про те не знають, — сходу парирував Регіс. — Ти про те знаєш здавна, а решта компанії — тільки-тільки. Інші глибоко переконані, що вампіри не розважаються, лише живляться кров’ю — і виключно людською кров’ю. А кров — це рідина життєдайна, її втрата пов’язується із ослабленням організму, вітальної сили. Розумієте то ви отак: створіння, яке проливає нашу кров, є нашим смертельним ворогом. А створіння, яке жадібне до нашої крові, бо нею живиться, є подвійно злим: він посилює власну коштом нашої, а щоб його вид розквітнув, наш мусить згаснути. По суті, таке створіння є огидним, бо хоча ми й знаємо життєдайну силу крові, є вона для нас огидною. Чи хтось із вас напився б крові? Сумніваюся. А є люди, які при одному вигляді крові слабнуть чи непритомніють. У деяких спільнотах жінки кілька днів на місяць уважаються нечистими й ізолюються…

— Хіба серед диких, — перебив його Кагір. — А втрачають свідомість при вигляді крові хіба що тільки у вас, нордлінгів.

— Ми ходимо манівцями, — підвів голову відьмак, — зійшовши з прямої стежки у гущавину сумнівної філософії. Вважаєш, Регісе, що людям була б різниця, якби вони дізналися, що ви сприймаєте їх не як їдло, а як питво? Де ти тут бачиш ірраціональні страхи? Вампіри висмоктують з людей кров, і саме цей факт неможливо поставити під сумнів. Людина, трактована вампіром як пляшечка горілки, втрачає сили — і це також очевидно. Людина ж, так би мовити, осушена, втрачає вітальність дефініційно. Зазвичай, вона помирає. Вибач, але страх перед смертю не можна пакувати до того самого мішка, що й образи, що стосуються крові. Місячної чи якоїсь іншої.

— Балакаєте ви так мудро, шо аж голова кругом іде, — пирхнула Мільва. — Та й усі ті мудрості ваші крутяться навколо того, шо у баби під спідницею. Філозофи засрані.

— Облишмо на мить символіку крові, — сказав Регіс. — Бо тут і справді міфи певним чином укорінені у фактах. Зосередимося на міфах, які фактів не стосуються, нехай вони й розповсюджені. Все ж кожен знає, що укушений вампіром, коли він виживе, сам мусить стати вампіром. Вірно?

— Вірно, — сказав Любисток. — Була така балада…

— Ти знаєш основи арифметики?

— Я вивчав усі сім вільних мистецтв. І диплом я отримав summa cum laude.

— У вашому світі після Кон’юнкції Сфер опинилося десь близько тисяч двохсот вищих вампірів. Повних абстинентів, бо окрім мене таких також немало, урівноважує число тих, хто п’є понад усіляку міру, як я свого часу. Усереднюючи, пересічний вампір п’є у кожну повню, бо повня для нас — це свято, яке ми звикли… гммм… заливати. Співвіднесемо це з людським календарем і, маючи на увазі дванадцять повнів на рік, ми отримаємо теоретичну кількість у чотирнадцять тисяч чотириста вкушених людей щороку. Від Кон’юнкції, знову рахуючи по вашому літочисленню, минуло десь тисяча п’ятсот років. З простого перемноження випливає, що на теперішній момент у світі теоретично має існувати двадцять один мільйон шістсот тисяч вампірів. Якщо ж збільшити рахунок через геометричну прогресію…

Попередня
-= 110 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!