Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Хрещення вогнем

— Я легко довідалася, — продовжила Фрінгілла Віго, — що отим астрологом-чудодієм був ніхто інший, як славетний Зартісій.

— А розшукувалася тоді ота цінтрийка, кандидатка на імператрицю. Зартісій її знайшов. І що? Став державним секретарем? Шефом Департаменту Неможливих Справ?

— Ні. Кинули його до ями вже за тиждень.

— Боюся, я не розумію, що те має спільного із Кагіром еп Келлахом.

— Терпіння. Дозволь мені йти крок за кроком. Це необхідно.

— Вибач. Слухаю.

— Пам’ятаєш, що дав нам Емгир, коли ми три роки тому починали пошук?

— Пасмо волосся.

— Вірно, — Фрінгілла потягнулася до кошелю. — Оце ось. Світленьке волосся, що належало до шестирічної дівчинці. Я зберегла решту. А варто тобі знати, що опіку над ізольованою цінтрійською княжною перейняла Стелла Конгрев, графиня Ліддерталь. Стеллі колись довелося отримати від мене кілька боргів вдячності, тому я без проблем отримала доступ до другого пасма волосся. Ось, того. Трохи темніше, але волосся із віком темнішає. Тим не менше пасма належать двом цілковито різним особам. Я перевірила, у мене щодо цього сумнівів немає.

— Я здогадувалася про можливість такого повороту, — призналася Ассіре вар Анагід, — як тільки почула, що цінтрійку ізолювали у Дарн Ровані. Астролог або провалив справу, або дав себе втягнути до змови, що мала на меті доставити Емгиру фальшиву особу. Змову, яка коштуватиме Кагіру еп Келлаху голови. Дякую, Фрінгілло. Все зрозуміло.

— Не все, — покрутила чорною голівкою чародійка. — По- перше, це не Зартісій знайшов цінтрійку, не він доставив її до Лох Ґріму. Астролог розпочав гороскопи й астромантію після того, як Емгир зрозумів, що отримав фальшиву княжну, й інтенсивно розпочав шукати справжню. А до ями старий блазень відправився через звичайну помилку в мистецтві або ж за обман. Бо він заявив, що йому вдалося зафіксувати місце перебування розшукуваної особи із точністю радіуса у сто миль. А тією місцевістю виявилася пустеля, дике пустище десь аж за масивом Тір Тохайр, за джерелами Вельди. Стефан Скеллен, якого туди було послано, знайшов виключно скорпіонів і стерв’ятників.

— Я б від того Зартісія більшого й не сподівалася. Але на долю Кагіра то не матиме впливу. Емгир запальний, але нікого не посилає на тортури й смерть просто так, безпідставно. Хтось, як ти сама сказала, призвів до того, що у Лох Ґрім добралася княжна фальшива замість справжньої. Хтось постарався щодо двійника. Тож змова була, а Кагір дав себе у це втягнути. Я не виключаю, що несвідомо. Що ним скористалися.

— Якби воно так було, то скористалися б ним до кінця. Тоді він особисто привіз би двійника Емгиру. А Кагір зник без сліду. Чому? Адже зникнення його мусило збудити підозри. Чи міг він сподіватися, що Емгир розпізнає брехню з першого погляду? Адже він розпізнав. Розпізнав у будь-якому разі, бо ж мав…

— Пасмо волосся, — перебила Ассіре. — Пасмо волосся шестирічної дівчинки. Фрінгілло, дівчинку ту Емгир шукає не три роки, а куди довше. Схоже на те, що Кагір дав себе втягнути у щось паскудніше, у щось, що починалося, ще коли він скакав на паличці, що служила коником. Гммм… Залиш мені те пасмо. Я б хотіла його докладно дослідити.

Фрінгілла повільно кивнула, примружила зелені очі.

— Залишу. Але будь обережною, Ассіре. Не вплутуйся у паскудні справи. Бо те може привернути до тебе увагу. А на початку розмови ти нагадала, що це тобі не на руку. Й пообіцяла розкрити причини.

Ассіре вар Анагід устала, підійшла до вікна, вглядаючись у дахи башт і пінаклів[20] Нільфгарду, столиці імперії, що звалася Містом Золотих Веж, що полискували під західним сонцем.

— Ти колись сказала, а я запам’ятала, — сказала, не відводячи погляду, — що магію не повинні розділяти жодні кордони. Що добробут магії повинен бути добробутом найвищим, таким, що стоїть над усіма розподілами. Що придалося б щось схоже… із таємною організацією… Щось схоже на конвент чи ложу…

— Я готова, — перервала коротке — на кілька секунд — мовчання Фрінгілла Віго, нільфгардська чародійка. — Я рішуче налаштована, і я готова починати. Дякую тобі за довіру й за те, що ти звернулася до мене. Коли й де відбудеться зібрання отієї ложі, моя сповнена загадок і таємниць подруго?

Ассіре вар Анагід, нільфгардська чародійка, повернулася. На вустах її грала тінь посмішки.

— Скоро, — сказала вона. — Зараз я все тобі поясню. Але перше, аби я не забула… Дай мені адресу твоєї кравчині, Фрінгілло.

***

— Анє вогнику, — прошепотіла Мільва, вдивляючись у темний берег за річкою, що лисніла під світлом місяця. — Анє духу живого там нємає, як думаю. В таборі зо дві сотні біженців було. Жоден живим нє пішов?


  20 Пінакль — декоративна вежка, часто увінчана гостроверхим дахом, ставилася на контрфорсах, на уступах стін тощо.

Попередня
-= 73 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!