Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Хрещення вогнем

— Як тебе звуть? — запитала звучно Франческа. Жінка напружилася, завила, притискаючи обидві руки до низу живота.

— Як тебе звуть?

— Йе… Йеннеф… Йенефееееер!!! Ааааа…

Ельфійка відчула полегшення. Жінка все ще скручувалася, вила, стогнала, била кулаками в підлогу, пробувала проблюватися. Франческа чекала терпляче. І спокійно. Жінка, яка ще мить тому була нефритовою статуеткою, страждала, це було помітно. І нормально. Але мозок вона мала неушкоджений.

— Ну, Йеннефер, — сказала вона за хвильку, перериваючи її стогони. — Може, вже досить, га?

Йеннефер із явним зусиллям підвелася навколішки, витерла ніс передпліччям, роззирнулася безумно. Погляд її пройшовся по Франчесці, наче ельфійки взагалі не було на дворі, а затримався він й ожив тільки при виді води у фонтані. Підповзши із чималим напруженням, Йеннефер перевісилася через край фонтана і з плюскотом повалилася у чашу. Закашлялася, почала фиркати, кашляти й плювати, нарешті, розгортаючи латаття, навкарачки дісталася до мармурової наяди й присіла, спираючись спиною на цоколь. Вода сягала їй до грудей.

— Франческа, — пробурмотіла, торкаючись обсидіанової зірки на шиї і дивлячись на ельфійку трохи притомнішим поглядом. — Ти…

— Я. Що ти пам’ятаєш?

— Ти мене спакувала… Зараза, ти мене спакувала?

— Спакувала й розпакувала. Що пам’ятаєш?

— Ґарштанг… Ельфи. Цірі. Ти. І п’ятсот центнерів, що раптом звалилися мені на голову… Зараз я вже знаю, що то було. Артефактова компресія…

— Пам’ять функціонує. То добре.

Йеннефер опустила голову, глянула між своїми стегнами, над якими плавали золоті рибки.

— Накажи потім змінити воду в чаші, Енідо, — сказала. — Я саме в неї попісяла.

— Дрібниці, — посміхнулася Франческа. — Утім, зверни увагу, чи не видно у воді крові. Буває так, що компресія нищить нирки.

— Тільки нирки? — Йеннефер обережно вдихнула. — У мене, схоже, жодного здорового органу немає… Принаймні, так я почуваюся. До диявола, Енідо, я не знаю, чим заслужила таке частування…

— Вилазь з фонтану.

— Ні. Мені добре й тут.

— Знаю. Дегідрація.

— Деградація. Моральне падіння! Навіщо ти це мені зробила?

— Виходь, Йеннефер.

Чародійка важко піднялася, обома руками притримуючись за мармурову наяду. Отбрусила з себе латаття, сильним ривком роздерла й стягнула сукню, що стікала водою, стала у фонтані гола, під текучі струмені. Обмившись і напившись, вона вийшла з чаші, всілася на березі басейну, віджала волосся, роззирнулася.

— Де я є?

— У Дол Блатанна.

Йеннефер витерла ніс.

— Бійка на Танедді все ще триває?

— Ні. Закінчилася. Півтора місяця тому.

— Мусила я тебе сильно скривдити, — сказала по за хвильку Йеннефер. — Я мусила сильно залити тобі за шкіру, Енідо. Але можеш вважати наші рахунки зрівняними. Ти помстилася гідно, хоча, може, й трохи по-садистськи. Ти не могла обмежитися перерізанням мені горлянки?

— Не кажи дурні, — ельфійка скривилася. — Я спакувала тебе й винесла з Ґарштангу, аби врятувати тобі життя. Повернемося до того, але трохи пізніше. Прошу, ось рушник. Ось простирадло. Нову сукню отримаєш після купання. У відповідному місці, у ванні із теплою водою. Ти вже достатньо нашкодила золотим рибкам.

***

Іда Емен і Франческа пили вино. Йеннефер пила глюкозу й морквяний сік. У величезних кількостях.

— Підсумуємо, — сказала вона, вислухавши, що розповіла Франческа. — Нільфгард підкорив Лирію, разом із Кедвеном розділив Едірн, спалив Венґерберг, привів під свою руку Верден, оце саме підкорює Брюґґе й Содден. Вільгефорц зник безслідно. Тіссая де Фрьес скоїла самогубство. А ти стала королевою Долини Квітів, імператор Емгир короною і берлом віддячив тобі за мою Цірі, яку він так довго шукав і яку тепер має використати, як забажає. Мене ти спакувала й півтора місяці тримала у шкатулці як статуетку з нефриту. І, напевне, сподіваєшся, що я тобі за те подякую.

— Було б непогано, — холодно відповіла Франческа Фіндабайр. — На Танедді був такий собі Ріенс, який за честь вважав заподіяти тобі повільну й жорстоку смерть, а Вільгефорц обіцяв йому таку можливість. Ріенс ганяв за тобою по всьому Ґарштангу. Але не знайшов, бо ти вже була нефритовою фігуркою за моїм декольте.

— І я була цією фігуркою сорок сім днів.

— Так. А коли мене розпитували, я могла спокійно відповідати, що Йеннефер з Венґребергу у Дол Блатанна немає. Бо ж питали про Йеннефер, а не про статуетку.

— Що ж змінилося, що ти нарешті вирішила мене розпакувати?

— Багато що. Зараз я тобі все поясню.

— Спочатку ти поясниш мені дещо інше. На Танедді був Ґеральт. Відьмак. Пам’ятаєш, я представила тобі його в Аретузі. Що із ним?

Попередня
-= 89 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!