Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Меч призначення

— По матері, — скромно сказав Телліко.

— Еге ж, вилита мати, — підтвердив Дейнті. — Тільки гляньте в ці мудрі очі. Вилита Бегонія Бібервельдт, улюблена моя тітка.

— Ґеральте, — простогнав Любисток. — Він протягом трьох днів заробив більше, ніж я співом за все своє життя!

— На твоєму місці, — серйозно сказав відьмак, — я б кинув співи і зайнявся торгівлею. Попроси його, щоб узяв тебе учнем.

— Відьмаче. — Телліко потягнув його за рукав. — Скажи мені, як я міг би тобі... віддячити...

— Двадцять дві крони.

— Що?

— На нову куртку. Глянь, що від моєї лишилося.

— Знаєте що? — крикнув раптом Любисток. — Ходімо всі в дім розпусти! До «Пассіфлори»! Бібервельдти проставляються!

— А впустять половинчиків? — затурбувався Дейнті.

— Нехай спробують не пустити. — Шапелл скорчив грізну міну. — Нехай тільки спробують — звинувачу весь той їхній бордель у єресі.

— Ну! — крикнув Любисток. — Тоді все в порядку. Ґеральте? Йдеш?

Відьмак тихо засміявся.

— А знаєш, Любистку, — сказав, — я — із радістю.

Трохи жертовності

I

Сирена наполовину випірнула з води й швидко, різко захлюпотіла долонями по поверхні. Ґеральт переконався, що вона має прекрасні, майже досконалі перси. Ефект псував тільки колір — вишеньки її були темно-зелені, а їхні ореоли — не набагато світліші. Справно пристосовуючись до хвиль, сирена вигнулася спокусливо, труснула мокрим салатовим волоссям і мелодійно заспівала.

— Що? — Князь перехилився через борт кога[36]. — Що вона говорить?

— Відмовляє, — сказав Ґеральт. — Каже, що не хоче.

— Ти розтлумачив, що я її кохаю? Що життя собі без неї не уявляю? Що хочу з нею одружитися? Що тільки вона й жодна інша?

— Розтлумачив.

— І що?

— І нічого.

— Повтори.

Відьмак торкнувся губ пальцями й видобув із себе вібруючу трель. Важко добираючи слова й мелодію, перекладав освідчення князя.

Сирена, улігшись навзнак на воді, урвала його.

— Не тлумач, не мучся, — заспівала. — Я зрозуміла. Коли він мовить, що мене кохає, завжди має таку от дурнувату міну. Він сказав щось конкретне?

— Аж ніяк.

— Шкода. — Сирена затріпотіла у воді й пірнула, сильно вигинаючи хвоста, спінивши море піднятим плавником, що нагадував плавник бараболі.

— Що? Що вона сказала? — запитав князь.

— Що їй шкода.

— Шкода чого? Що воно має значити, та шкода?

— Здається мені, що то була відмова.

— Мені не відмовляють! — крикнув князь, суперечачи очевидним фактам.

— Пане, — буркнув капітан кога, підходячи до них. — Сітки у нас напоготові, досить їх кинути — і буде вашою...

— Я б не радив, — промовив Ґеральт тихо. — Вона тут не сама. Під водою їх більше, а в глибині під нами може бути кракен.

Капітан затремтів, зблід і обіруч схопився за дупу безглуздим жестом.

— Кра... кракен?

— Кракен, — підтвердив відьмак. — Я не раджу випробовувати фокуси із сітками. їй вистачить крикнути, й від цього корита зостануться тільки дошки на поверхні, а нас потоплять, наче кошенят. А зрештою, Аґловалю, тобі вирішувати, хочеш ти на ній оженитися чи схопити в сітку й тримати в діжці.

— Я кохаю її, — твердо сказав Аґловаль[37]. — Хочу її за дружину. Але для того в неї мають бути ноги, а не лускуватий хвіст. А це можна зробити, бо за два фунти чудових перлин я купив магічний еліксир, із повною гарантією. Вип’є — і виростуть у неї ніжки. Може, трохи постраждає, дня три, не довше. Кричи до неї, відьмаче, скажи те їй іще раз.

— Я говорив уже двічі. Сказала, що — ні, абсолютно не погоджується. Але додала, що знає морську чарівницю, моринку, яка закляттям готова перетворити твої ноги на елегантного хвоста. Безболісно.

— Здуріла! Я повинен мати риб’ячий хвіст? Ніколи у житті! Клич її, Ґеральте!

Відьмак сильно перехилився через борт. Вода в його тіні була зеленою і здавалася густою, наче желе. Кричати не було потреби. Сирена раптом випірнула на поверхню у фонтані води. Мить вона майже стояла на хвості, потім ковзнула в хвилі, перевернулася навзнак, презентуючи в усій красі те, що мала в собі чарівного. Ґеральт проковтнув слину.

— Гей, ви! — заспівала вона. — Довго ще? У мене шкіра репається від сонця! Біловолосий, запитай його, чи не погоджується.

— Не погоджується, — проспівав у відповідь відьмак. — Ш’ееназ, зрозумій, він не може мати хвоста, він не може жити під водою. Ти можеш дихати повітрям, а він водою — аж ніяк!


  36 Ког — середньовічне одномачтове палубне торговельне судно; назву його пов'язують із старогерманським «kugge» — «опуклий».

  37 Аґловаль — ім'я цього персонажа збігається з іменем одного з героїв артурівського циклу, сина короля Пеллінора; в артурівського Аґловаля також була дивна любовна історія: він мав сина від чорношкірої мавританської принцеси. Крім того, братом Аґловаля в артурівському циклі є славетний Парцифаль.

Попередня
-= 64 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!