Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Вежа Ластівки

Королева підвела голову над рукоділлям.

— По скромності їхній впізнаєте праведність їхню, — процитувала вона вірш із Доброї Книги, хоча мусила бачити, що на обличчі шпигуна не загостював навіть слід рум’янцю.

— Добре, — кивнув Естерад. — До суті. Час перейти до державних справ. Він, Зулейко, переплив море, скерований патріотичним обов’язком. Реданія, його вітчизна, під загрозою. Після трагічної смерті короля Візіміра там панує хаос. Реданією управляє банда аристократів-ідіотів, що звуться Регентською Радою. Та банда, моя Зулейко, не зробить для Реданії нічого. Перед обличчям загрози вона втече або почне по-собачому ластитися до обшитих перлами чижм нільфгардського імператора. Та банда зневажає Дійкстру, бо він шпигун, убивця, парвеню і хам. Але це Дійкстра переплив море, аби рятувати Реданію. Демонструючи, кому насправді Реданія болить.

Естерад Тиссен замовк, посопів, змучений промовою, поправив кармазиново-горностаєву chapeau, яка трохи зсунулася йому на ніс.

— Ну, Дійкстро, — сказав, — у чому проблеми твого королівства? Крім браку грошей, зрозуміло.

— Крім браку грошей, — обличчя шпигуна було неначе з каменю, — то дякую, всі здорові.

— Ага. — Король кивнув, chapeau знову зсунулася йому на ніс, і знову довелося її поправляти. — Ага. Розумію.

— Розумію, — продовжив він. — І аплодую ідеї. Коли є гроші, можна купити собі ліки проти будь-якої проблеми. Суть у тому, аби ті гроші мати. Ви не маєте. Якби ви мали, то тебе б тут не було. Чи я вірно розумію?

— Нічого тут і не заперечиш.

— І скільки ж то вам треба, цікаво мені?

— Небагато. Мільйон бізантів.

— Небагато? — Естеред Тиссен із перебільшенням обома руками схопився за chapeau. — Ото має бути небагато? Йой!

— Для вашої королівської милості, — буркнув шпигун, — така сума — це дріб’язок…

— Дріб’язок? — Король відпустив chapeau і підняв долоні до плафону. — Йой! Мільйон бізантів — то дріб’язок, ти чула, Зулейко, що він говорить? А чи ти знаєш, Дійкстро, що мати мільйон і не мати мільйон — то разом два мільйони? Я розумію, розумію, що ти й Філіппа Ейльгарт судомно й гарячково шукаєте концепцію захисту від Нільфгарду, але що ви бажаєте — увесь Нільфгард купити, чи що?

Дійкстра не відповів. Зулейка завзято плела гачком. Естерад хвилинку вдавав, що роздивляється голих німф на плафоні.

— Іди-но, — кивнув він раптом шпигуну.

Підійшов до гігантської картини, що представляла короля Гедовія, який сидить на сивому коні й показує берлом війську на щось, що не помістилося на полотні, — мабуть, правильний напрямок. Естерад вигріб із кишені маленьку позолочену паличку, торкнувся рами картини й упівголоса промовив закляття. Гедовій і сивий кінь зникли, з’явилася пластична карта відомого світу. Король торкнувся паличкою срібного ґудзика в кутку мапи й магічно змінив масштаб, звужуючи видимий шматок світу до долини Яруги і Чотирьох Королівств.

— Синє — то Нільфгард, — пояснив. — Червоне — то ви. На що витріщаєшся? Сюди глянь!

Дійкстра відвів погляд він інших картин — головним чином маріністичних актів і сцен. Задумався, яка з них була чародійським камуфляжем для іншої прославленої мапи Естерада — тієї, яка відображала військову і торговельну розвідку Ковіру, усю мережу перекуплених інформаторів і шантажованих людей, конфідентів, оперативних контактів, диверсантів, найманих убивць, «сплячих» агентів і чинних резидентів. Знав він, що така карта існує, віддавна безрезультатно намагався отримати до неї доступ.

— Червоне — то ви, — повторив Естерад Тиссен. — Кепсько воно виглядає, так?

Кепсько, визнав подумки Дійкстра. Останнім часом він безперервно оглядав стратегічні мапи, але зараз, на пластичній карті Естерада, стан здавався ще гіршим. Сині квадратики укладалися в образ страшенних драконячих щелеп, готових у будь-яку мить цапнути й розгризти зубиськами бідні червоні квадратики.

Естерад Тиссен роззирнувся за чимось, що могло б служити як указка до карти, витягнув із паноплії[27] оздоблену рапіру.

— Нільфгард, — розпочав він лекцію, показуючи рапірою, куди треба, — атакував Лирію і Рівію, як casus belli[28] використавши атаку на прикордонний форт Ґлевіцінген. Не стану з’ясовувати, хто насправді нападав на Ґлевіцінген і яким чином перевдягнувшись. За позбавлені сенсу я також уважаю домисли, на скільки днів чи годин збройна акція Емгира випередила аналогічні дії Едірну та Темерії. Залишимо то історикам. Більше цікавить мене ситуація нинішня і те, що буде завтра. У цю мить Нільфгард стоїть у Дол Анґра й Едірні, прикритий буфером ельфійського домініона у Дол Блатанна, що межує із тією частиною Едірну, яку король Генсельт з Кедвену, кажучи образно, видер в Емгира з рота й зжер сам.


  27 Декоративна композиція, де використовуються елементи військового озброєння та обладунків.

  28 Привід до війни (лат.).

Попередня
-= 107 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!