Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак. Вежа Ластівки

Якщо таємні інспірації природи ведуть нас до зла, то, мабуть, зло є невід’ємне від природи.

Донасьєн Альфонс Франсуа де Сад


Розділ 10

Гуркіт і клацання спершу відчинених, а тоді зачинених дверей камери розбудив молодшу із сестер Скарра. Старша сиділа за столом, зайнята вишкрябуванням каші, що присохла до дна олов’яної миски.

— Ну і як воно було у суді, Кенно?

Йоанна Селборн, прозвана Кенною, нічого не кажучи, усілася на нарах, сперла лікті на коліна, а чоло — на долоні.

Молодша Скарра позіхнула, бекнула й голосно перднула. Кохут, що присів на протилежних нарах, буркнув щось невиразне й відвернувся. Був ображений на Кенну, на сестер і на цілий світ.

У звичайних в’язницях арештантів і далі традиційно ділили на статі. У військових цитаделях було інакше. Вже імператор Фергус вар Емрейс, підтвердивши спеціальним декретом рівноправ’я жінок в імператорській армії, наказав, що коли вже емансипація — то емансипація, а рівноправ’я має бути у повний зріст і по всьому фронті, без жодних там винятків чи спеціальних привілеїв для будь-якої зі статей. Відтоді у фортецях і цитаделях ув’язнені сиділи сумісно.

— Ну то як? — повторила старша Скарра. — Випускають тебе?

— Та зараз, — гірко промовила Кенна, й далі з головою, спертою на долоні. — Матиму щастя, якщо не повісять. Зараза! Призналася в усій правді, нічого не приховала, ну, майже нічого, значить. А ті сучі сини як почали мене марудити, спершу ідіоткою мене перед усіма виставили, а тоді виявилося, що я, бач, особа невірогідна й злочинний елемент, а наприкінці вилізла співучасть у змові, що мала на меті повалення ладу.

— Повалення ладу, — кивнула старша Скарра, наче абсолютно не розуміючи, про що йдеться. — Ааа, якщо повалення ладу… То повна жопа, Кенно.

— Та чи я сама не знаю.

Молодша Скарра потягнулася і знову позіхнула, широко й голосно, наче леопардиця, зіскочила з верхніх нар, енергійним копняком скинула Кохута, який зайняв її табурет, сплюнула йому під ноги, на підлогу. Кохут загарчав, але ні на що більше не насмілився.

Кохут був смертельно ображений на Кенну. А сестер він боявся.

Коли три дні тому заселили йому до камери Кенну, швидко виявилося, що коли Кохут і допускає емансипацію і рівноправ’я жінок, то має на ті справи власні погляди. Серед ночі він накинув Кенні ковдру на верхню половину тіла і мав намір скористатися половиною нижньою, що йому, напевне, вдалося б, якби не той факт, що натрапив він на емпатку. Кенна вдерлася у його мозок так, що Кохут завив, наче вовкулака, й затанцював по камері, як тарантулом вкушений. А Кенна, з чистої мстивості, телепатично змусила його стати навкарачки й ритмічно гепати головою в оббиті бляхою двері камери. Коли стражники, заалярмовані страшенним гуркотом, відчинили двері, Кохут гепнув і в одного з них, за що отримав п’ять разів окутою палицею і стільки ж копняків. Резюмуючи, Кохут тієї ночі насолоди, на яку він розраховував, не отримав. І образився на Кенну. Про реванш він навіть думати не смів, бо назавтра до камери потрапили сестри Скарра. Тож слаба стать виявилася у перевазі, й надто швидко виявилося, що погляди сестер на рівноправ’я наближені до Кохутових, тільки що — цілком зворотні, якщо йдеться про ролі, що статям приписані. Молодша Скарра дивилася на чоловіка хижим оком і виголошувала недвозначні коментарі, а старша реготіла, потираючи руки. Результат був такий, що Кохут спав із табуретом, яким у разі чого мав намір боронити свою честь. Утім, мав слабкі шанси й можливості — обидві Скарра служили у лінійних частинах і були ветеранками багатьох битв, табурета б вони не злякалися, а якщо хотіли ґвалтувати — то ґвалтували, навіть коли чоловік виявлявся озброєним бердишем. Утім, Кенна була впевнена, що сестри Скарра лише жартували. Ну, майже впевнена.

Сестри Скарра сиділи у буцегарні за побиття офіцера, а по справі Кохута, колишнього провіант-майстра, тривало слідство, пов’язане з великою, славетною аферою, від якої раз у раз розходилися все дальші кола — пов’язана вона була із крадіжкою військових луків.

— Повна жопа, Кенно, — повторила старша Скарра. — Ти, виходить, у чималі проблеми влізла. А скоріше — то тебе туди всадили. Як же ти, най його дідько, не розкусила вчасно, що про політичну гру йдеться?

— Отож.

Скарра глянула на неї, не дуже розуміючи, як розуміти те коротке твердження. Кенна відвела очі.

Я не скажу вам того, про що я промовчала перед суддями, подумала. Те, що я знала, у яку гру вплутуюся. Ані те, від кого і яким чином я про це довідалася.

Попередня
-= 132 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!