Слава ЗСУ!

С. 332. Доксанський ставок — великий ставок поблизу м. Докси в північній Чехії, що дістав назву «Махове озеро» (на честь чеського поета-романтика К.-Г. Махи, 1810—1836).

ЕКСПЕРИМЕНТ ПРОФЕСОРА РОУССА

З 1920 p., коли була опублікована книжка К. Чапека «Критика слів», і до самої своєї смерті письменник невтомно боровся з журналістським фразерством і словесними газетними шаблонами. В передмові до іронічного «Журналістського словника» (1933) свого приятеля письменника Карела Полачека він писав: «Фраза — це пе усталений зворот мови, а усталена брехня». Численні публіцистичні мініатюри К. Чапека були присвячені критиці таких усталених зразків «механізованої нещирості». Цій-таки темі присвячене й оповідання «Експеримент професора Роусса»,

С. 342, Колісниця Джагернаута.—Джагернаут (Джанатха) —< одне з втілень індійського бога Вішну,

ПОЕТ

За свідченням чеського журналіста Франтішека Гела (Фейге-ла, 1901—1972), випадок, подібний до сюжету новели Чапека, стався з письменником Карелом Иолачеком, па очах у якого був убитий чеський міністр фінансів, у минулому редактор газети «Народні лісти» Алойс Рашін (1867—1923). Проте ім’я героя оповідання Ярослав ІІерад патякає на двох провідних представників чеського поетизму, літературного напряму, багато в чому близького до французького сюрреалізму,— постів Вітезслава Незвала (1900— 1958) і Ярослава Сейферта (нар. 1901).

РЕКОРД

С. 351. Кук Джозеф — американський спортсмен, олімпійський чемпіон 1928 р. в штовханні ядра.

Гіршфельд Еміль — німецький спортсмен, чемпіон світу 1928 р. в штовханні ядра.

...у Владивостоці...— З контексту оповідання видно, що Гейда був у Росії в складі чехословацького добровольського корпусу (так зв. «Легіону»), сформованого з колишніх австрійських військовополонених, і пройшов разом з ним шлях через Сибір і Владивосток па батьківщину.

С. 352. ІІепомуцький Я її (Ян Непомук, пом, 1393 р.) — генеральний вікарій празького єпископату, з наказу короля Вацлава IV (1361—1416) кинутий у Влтаву за опір антпцерковпій політиці короля; 1729 р. був приєднаний католицькою церквою до лику святих. Скульптурпі зобрая«еппя Яна Непомуцького, що вважався святим патроном Чехії, часто стояли не тільки в храмах, а й просто пеба.

КУПОН

В основу оповідапня лягло сенсаційно вбивство у Гостіваржі під Прагою в кінці 1920-х pp.

С. 361. Стрілецький острів — острів на річці Влтаві в центрі Праги; на острові в парк з рестораном на вільному повітрі.

С. 367. «Еден» («Рай») — народний сад у Празі з розважальними закладами.

ЗНИКНЕННЯ АКТОРА БЕНДИ

З вересня 1928 р. Чапек гшсав Ользі ІІІайнпфлюговій: «Д-рові Штейнбаху скажи, що я написав про нього оповіданнячко, але воно вийде, мабуть, тільки в наступну неділю...» К Оповідання «Зпикнеппя актора Бенди» було справді опубліковане в газеті «Лідове новіші» 9 вересня 1928 р.

С. 376. Освальд — персонаж драми Г. Ібсепа (1828—1906) «Привиди» (1881).

ВІДПУЩЕНИЙ НА ВОЛЮ

26 квітня 1926 р. в газеті «Народні політіка» була опублікована замітка «Трагічпа пригода з демонстрантом», у якій розповідалась історія Йозефа Барти, засудженого па довічпе ув’язнеппя. амністованого і... знов засудженого довічно за випадкову участь у комуністичній демонстрації. В архіві канцелярії президента Чехословацької республіки збереглося письмове клопотанпя Чапека про нову амністію для Барти, адресоване Т.-Г. Масарикові.

КОЛЕКЦІЯ^ МАРОК

С. 403. Сьєрра-Леоне — колишпя британська колопія в Західній Африці, нині республіка, що входить до складу британської співдружності націй.

«КАРА ПРОМЕТЕЄВІ» і всі дальші оповідаппя взяті зі збірки «Книга апокрифів».

В звичайному розумінні слова апокриф (з грець к,— «таємніш») — це пеканогґічна релігійна легенда, заборонена церквою. Чапек звернувся до цього «єретичного» виду літератури і, розвиваючи досвід Вольтера, Г. Келлера, А. Франса, Ж. Леметра, Б. Шоу, створив жанр іронічного оповідання на біблійний, античний, легендарний або літературний сюжет, яке так чи інакше спростовує звичні, традиційні уявлення про викладені факти. Апокрифічні мотиви з’являються вже в ранніх гумористичпих мініатюрах братів Чапеків («Гамлет, принц Датський», «Публій Децій Мус. Геракл. Ахілл. Квінт Муцій Сцевола. Александр» 1910). У грудні 1917 р. австро-угорська цензура конфіскувала апокрифічний обра-зок К. Чапека про царя Ірода та його воїнів. Перше апокрифічне оповідання було написане Чапеком у 1920 р. («Агафон, або Про мудрість»). У 1932 р. Чапек видав п’ять апокрифів на біблійні та євангельські теми («Про десятьох праведників», «Свята ніч», «Марфа і Марія», «Лазар», «Вечір Пілата») окремою книжкою під назвою «Апокрифи», а в останній рік життя готував повніше видання своїх апокрифів, одначе смерть перешкодила здійсненню цього задуму. Видавець посмертної збірки творів братів Чапеків доктор Мирослав Галин (1901—1975) за текстами, що збереглись у архіві письменника, видав у 1945 р. «Книгу апокрифів». У пізніших ви-дапнях «Книги апокрифів» витримано принцип розміщення творів' вгідно зі списком самого Чапека, знайденим 1950 р. в його архіві.