Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
– Я тепер теж хоробра! – підхопила Рита. – Уявляєш, сама Наталя Аполлінаріївна мене боїться! А про Поліну Сергіївну й мови нема. Дівчата ледь що, до мене біжать. Нещодавно хотіли Ларису звільнити, на неї Поліна чергову доповідну зварганила. А там – самісінька брехня. Просто Поліна боялася, що її звільнять через скорочення, от і вирішила підстрахуватися. А ми Ларису відстояли! Уявляєш?
Рита несподівано урвала мову.
– Вадику, а ти часом не втік? – запитала вона наполохано.
Вадим докірливо похитав головою.
– Кому-кому, а тобі я б не став брехати. Я ж не дурний після всього зайвий строк намотувати. Я пожертвував п’ятьма роками життя, аби повернутися до тебе вільною людиною. Тепер ніякі дядіжори мене не захомутають. Годі! Хочу розпочати нове життя.
– І я хочу розпочати нове життя! – зблиснула очима Рита.
– Ну що ж, тоді починаймо разом. Згода? – Вадим по-змовницьки підморгнув Риті і, пригорнувши її до себе, торкнувся верхнього ґудзика на її халатику.
– Згода, – тихо відказала Рита і, спаленівши, опустила очі.
Вони скріпили угоду довгим і ніжним поцілунком.
Останній коментар
24.10.2013
не файно
Admin 11.07.2011
Вдалося відновити повний текст роману для читання з сайту.
Додати коментар