Слава ЗСУ!

- Тому шукати непричетність Анабель, я вирушив під землю. До Насхала. Проте не знайшов ніяких доказів. Якби й стіни міста знали, я нічого не дізнався. Надію на розв’язок цієї заплутаної справи подарувала ваша поява. Ви мені потрібно як один з доказів невинності Анабель.

- Навіщо нам тобі допомагати? – запитав Авель

- Тому, що я знаю як повернути вас назад – промовив Томас.

Чаклун брехав

- Як ми можемо тобі довіряти?

- Ніяк. Проте у вас є два варіанти. Довіритись мені й вибратись звідси або здохнути на Арені. Отже, що вибираєте?

Каїн глянув на Авеля й зрозумів його без слів

- Гаразд ми погоджуємось. – Промовив Каїн

- Правильний вибір. – Посміхнувся Томас

- Торкніться мене, щоб я зміг вас витягти звідси.

Брати підійшли до чаклуна й взялися за його плечі. Далі трапилось те, що змінило плани Томаса. Магія не діяла на хлопців й ті не могли перетворитись разом з чаклуном в повітряний ефір.

- Хм… Дивно. – Задумливо сказав Томас. – Плани змінюються хлопці. Вам все ж таки прийдеться виступити на Арені.

- Чому? Що трапилось. – Сказав Авель

- На вас не діє магія цього світу.

- Ти ж такий крутий, то що не можеш відкрити грати?

- Інші міг би, однак ці, можу, – додав Томас. – Лиш гноми можуть їх відкрити. Ця в’язниця будувалися так, що лиш охоронці Насхала мають силу відкрити її.

- Блядство! – Крикнув Каїн. - Ну чому все так складно?!

- Ти ж казав, на нас не діє магія. Може ми зможемо відкрити їх? – Запитав Авель

- Ні. Це не магія. Це мистецтво ковальства, сутність якої нічого немає спільного з чаклунством.

- Ти пропонуєш нам здохнути тут? – Закричав Каїн

- Я пропоную вам вийти на Арену й вижити. – Спокійно промовив чаклун.

- Ми не воїни. – Сказав Авель

- Я вам допоможу. – Додав Томас

- І яким чином? Вийдеш з нами на Арену? – Глузливо запитав Каїн

- В мене інший план. Знімайте верхній одяг

- А це ще нащо? Ти з тих, котрі полюбляють хлопчиків? – скривився Каїн

- Не зрозумів. – Промовив Томас

- Проїхали…

- Не трать мій час хлопче. Знімай верхній одяг, якщо хочеш жити.

Брати оголили торс й чекали наступних дій чаклуна. Томас зняв пов’язку із своєї лівої долоні, яка не встигла зажити й надушив на неї. З рани потекла кров в яку чаклун вмочив вказівний й середній палець. Помахом руки він покликав до себе Каїна. Хлопець підійшов до нього й став чекати. Томас наніс на груди Каїна зображення орла кров’ю.

- Яка гидота. – Скривився Каїн

- Це твій шанс вижити хлопче. – Додав Томас

- Чого чекаєш Авелю. – Спитав чаклун?

Хлопець підійшов й також отримав знак орла.

- Тепер я вас полишу. Коли ми знову зустрінемось ви будете вже вільними.

- Не забувай про свою обіцянку. – Промовив Каїн

- Не забуду