Слава ЗСУ!

- Все класно, - каже закордонний друг. - Але чи замислювалися ви над тим, що буде після? Коли настане похмілля. Адже на вас чекають неминучі розчарування.

Питає, а в самого очі уважні, співчутливі та тактовні, немов у дантиста.

Ми, зрозуміло, довго втовкмачуємо, що вийшли на майдан не за Ющенка, а за себе, і що в Ющенку розчаруватися неможливо, бо у ньому ніхто не очаровувався, ми його знаємо, як облупленого. Але потім самим стає цікаво - а може, ми в глибині душі й насправді чекаємо на щось таке від Ющенка, аби мати можливість розчаруватися і тим підтвердити прогнози мудрих європейців.

Де ж нас можуть розчарувати?

У фінансовій галузі на розчарування розраховувати не варто - там Андрійович визнаний спец, навіть Тигіпко з усіма його здібностями не зміг розвалити створеного Ющенком Нацбанку.

З економікою теж зрозуміло - ми пам’ятаємо, як при уряді Ющенка припинили вимикати світло, як вперше виконали бюджет. Тут прогнозувати розчарування не менш складно.

З соціальною політикою складніше, але і там у біографії нашого Президента є чим похвалитися - виплата за часів прем’єрства боргів за пенсіями та зарплатнею. Та й врешті-решт, свого батька-пенсіонера ми якось і самі утримаємо навіть у разі цілковитого розчарування.

Ну, і нарешті культура. Галузь, до якої маємо професійний інтерес і безпосередній стосунок. Чого б нам такого чекати від нової влади, тільки серйозно, без фантазій?

Замислилися ми, і раптом зрозуміли, що питання культури в останній виборчій кампанії просто не стояло. Ніхто не оголосив підвалин культурної політики нової влади, ба, навіть не натякнув, що вони розробляються. Мабуть, що не актуальне це питання і навіть шкідливе для електоральних битв. На війні, як на війні.

Тоді ми зайшли з іншого боку та спробували згадати - а чим же запам’ятався уряд Ющенка з точки зору культури. Нумо, хто допоможе?

На першому місці, безперечно, «гастроль» щойно призначеного міністра Богдана Ступки разом із Лією Ахєджаковою до Львова, де їх обсвистали за російськомовний репертуар.

За ним із невеличким відривом іде провокаційна дискусія про зміну правопису української мови, в яку тодішній уряд дав себе втягти, і яка була не останнім козирем у боротьбі проти нього з боку олігархічних кланів.

Третє місце посідає традиційна обіцянка примусити держслужбовців вивчити державну мову, яка теж закінчилася пшиком.

Далі вже починається примітивне фінансування різних акцій - від поїздки на Венеційське бієнналє до зйомок кіно.

Іще пригадується щось? Може, хтось колись вів розмови про принципи культурної політики? Якщо й вів, то дуже тихо, принаймні, ми не почули.

Одне слово, в культурі тоді нам світла не ввімкнули. Тільки в хатах.

Отже, що нам залишається, аби спрогнозувати найближче майбутнє? Ворожити? Давайте поворожимо. Є таке ворожіння по книгах. Відкриваємо книгу, тицяємо пальцем навздогад буряків і читаємо, що вийшло.

“Замість донесення до людей ідеї суспільних цінностей, сімейного спокою, кохання, справедливості та добра, такі „новорічні” програми часом взагалі пропагували вульгарність, розбещеність та споживання алкоголю”

Господи прости, це що таке - матеріали XXV з’їзду КПРС? Ні, це слова Миколи Томенка, Голови Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради, одного з лідерів опозиції, ой, пробачте, влади. Крий Боже, нам не подобаються новорічні телепрограми, проте риторика! А нижче читаємо:

“Я переконаний, що українське суспільство конче потребує абсолютно іншого телебачення. Телебачення без горілки та сексу. Телебачення для розумних людей” (курсив - наш).

Особисто від себе скажемо, що ми теж за телебачення для розумних людей. Більше за те - ми не п’ємо горілки, бо полюбляємо коньяк. Але секс! Сексу шкода, зізнаємося щиро. Тому ми не можемо підтримати “здорових” ідей одного з лідерів нової влади.

А якщо серйозно? - спитаєте ви. Якщо серйозно, то окрім старовинного російського слова “мракобєсіє” на думку нічого не спадає. І ми швиденько перегортаємо сторінку. Що ми тут бачимо? “Закон України про захист суспільної моралі”. Автор - нині член фракції “Наша Україна” Леонід Черновецький. Закон підтриманий фракцією і введений в дію. Свят-свят! Про цей закон уже багато писано та говорено. Слава Богу, що його всі ігнорують, інакше наслідки для культури можна було б порівняти хіба з Чорнобилем.

Все, кидаємо ворожіння, не чоловіча це справа. Краще візьмемося до політики. От, наприклад, Азаров, який вітав нас із Новим роком на Майдані. Згадайте його коронний номер - забрати пільги у всіх і натомість адресно фінансувати “потрібні” проекти. Як воно вам? Не нагадує принципи культурної політики уряду Ющенка?