Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Збірка казок

— Послухай, чоловіче, — сказала вона, — бачу я, що мені немов судилося потрапляти в твої руки, а втретє давати тобі палац немає нащо, однаково ти не вмієш берегти таємницю. Краще зроби ось що. Візьми з мене шість лусочок. Дві нехай ковтне твоя жінка, дві дай ковтнути кобилі, а дві закопай у землю. Ті лусочки принесуть тобі щастя. А мене пусти назад у річку.

Узяв чоловік шість лусочок з рибини, а саму її пустив у воду. А вдома зробив те, що йому рибина сказала. І тоді з двох лусочок, закопаних у землю, виросли дві золоті лілеї, кобила привела двох золотих лошат, а рибалчина жінка народила двох золотих хлопчиків.

Хлопці росли, ставали дедалі більші й кращі, і лілеї та лошата росли разом з ними. І ось настав день, коли хлопці сказали:

— Тату, ми хочемо осідлати своїх золотих жеребців і поїздити по світі.

Зажурили батька їхні слова.

— А що ж зі мною буде, коли ви поїдете і я не знатиму, як вам у світі ведеться?

А сини й кажуть йому:

— Вдома залишаться золоті лілеї, і ви по них бачитимете, як нам ведеться: якщо лілеї свіжі, то ми здорові, якщо вони пов'януть, то ми захворіли, а якщо вони опадуть, то ми померли.

Довго їхали хлопці, і трапився їм дорогою заїзд. Злізли вони з коней, зайшли до заїзду, а там повно людей. Як побачили люди золотих хлопців, то почали сміятися і глузувати з них. Один хлопець як почув їхні глузи, то [165] засоромився й не схотів далі їхати, повернувся до батька. А другий подався далі й добувся до великого лісу. Він хотів їхати через ліс, а люди, що жили поблизу, й кажуть йому:

— Не їдь лісом, бо там повно розбійників, вони нападуть на тебе, а як побачать, що ти золотий і їдеш на золотому коні, то ще й уб'ють.

Та хлопець не злякався.

— Ні, — каже, — мушу їхати лісом і поїду. Він узяв ведмежу шкуру, вгорнувся нею сам і вгорнув коня так, щоб не видно було золота. І спокійно поїхав собі лісом. Проїхав трохи, аж чує — хтось у кущах стиха перемовляється.

— Ось їде якийсь чоловік, — сказав голос з одного боку.

— Хай їде, ти ж бачиш, що він у ведмежій шкурі, навіть одягтися не має в що. Бідний, як церковна миша, що ми в нього візьмемо! — сказав голос з другого боку.

Так золотий хлопець проїхав лісом, і ніхто його не зачепив.

Одного дня він заїхав у якесь село й побачив там дівчину, таку гарну, що кращої, здалося йому, й не могло бути на світі. Так та дівчина йому сподобалася, що він підійшов до неї і сказав:

— Я покохав тебе всім серцем, хочеш стати моєю дружиною?

— Так, хочу і буду вірна тобі до самої смерті. Влаштували вони весілля. Саме як воно аж гуло, повернувся додому батько нареченої. Побачив він, що дочка гуляє весілля, здивувався та й каже:

— А де ж наречений? [166]

Показали йому золотого хлопця, що й досі був загорнений у ведмежу шкуру. Батько розгнівався:

— Ніколи моя дочка не вийде заміж за злидаря, що не має кращого вбрання, ніж ведмежа шкура! Я його вб'ю!

І кинувся на хлопця.

Дочка почала благати батька, щоб він не чіпав її нареченого, якого вона покохала всім серцем.

— Як уб'єте його, то й я піду за ним на той світ. Це ж мій чоловік! — каже.

Нарешті батько зглянувся на її прохання. А все ж йому не давала спокою думка, чи це, бува, не якийсь жебрак, підступний ошуканець, закрутив голову його дочці. Рано–вранці він устав і пішов до кімнати, де спав молодий. Відчинив тихенько двері і бачить — на ліжку лежить золотий юнак, гарний, як намальований, а ведмежа шкура додолу скинута. Батько вернувся до своєї спальні й подумав: «Як добре, що я погамував свій гнів, а то зробив би великий злочин».

А хлопцеві приснилося, що він поїхав на полювання й натрапив на прекрасного оленя.

Прокинувся він уранці та й каже молодій:

— Я їду на полювання. Злякалася дівчина і просить його:

— Не їдь з дому, я боюся, щоб не сталося там з тобою якогось лиха.

Та хлопець сказав:

— Ні, я мушу їхати і їду.

Устав він, пішов до лісу і скоро справді натрапив на величного оленя, такого самісінького, як йому приснився. Він прицілився і вже хотів вистрілити в нього, та олень рвонув з [167] місця і вистрибом побіг геть. Хлопець помчав за ним.

Так він мчав за оленем через зарості та виярки цілий день і нітрохи не стомився. А ввечері олень раптом зник у нього з–перед очей. Хлопець озирнувся й побачив, що він стоїть перед відьминою хаткою. Він постукав у двері. Відьма вийшла з хатки і спитала його:

— Що тобі треба так пізно і як ти опинився серед цього лісу?

— Ви не бачили тут оленя? — спитав її хлопець.

— Бачила, — сказала відьма, — я його добре знаю.

Попередня
-= 44 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!