Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Життя - це сон

Сцена тринадцята

Росаура

Краще б я цього не знала!
Зглянься, небо! Хто зумів би
Бути смілим та обачним
І собі знайшов би раду
В цім становищі двозначнім?
А чи є ще хтось на світі,
Кого б небо неласкаве
Звідусіль нещастям било
І карало до неслави?
Що в такій робити скруті,
Де нема, здається, й ради,
Щоб знайти собі полегкість
І якусь утіху мати?
З першого нещастя й разу
Не було, щоб за гіркотним
Не тяглось нещастя інше;
Йдуть вони одне за одним,
Передаючи свій спадок.
І, як фенікс16, в круговерті
Одне з одного виходять,
Беручи життя від смерті,
І їх попіл у гробниці
Завше тліє й теплий завше.
Це великі боягузи, -
Спостеріг мудрець, сказавши,
Що біда сама не ходить;
Я кажу: хоробрі, доле,
Бо всякчас вперед ступають,
Не звертаючи ніколи.
Той, хто їх з собою носить,
Хай будь-що вчинити рішить,
Але може не боятись,
Що вони його полишать.
Я це знаю: стільки в мене
Їх було, що й не злічити,
Не живу без них ніколи,
Через них, о білий світе,
Злісним фатумом підтята,
Падаю в обійми смерті.
Що в цім випадку робити?
Де знайти слова відверті?
Я скажу, хто я, Клотальдо,
Що за мене встав, о Боже,
І мою боронить честь, -
Він образитися може,
Бо велів мені мовчати,
Ждати слушної години.
Чи Астольфо не скажу,
Хто я, й він мене зустріне, -
Як від нього я втаюся?
Бо якщо збрехать зуміє
Погляд, голос а чи мова, -
Їм обман душа відкриє.
Що зроблю? Чому ж я буду
Знов гадать, якщо відомо,
Скільки б я не побивалась,
Все обдумавши свідомо,
Коли прийде небезпека,
Все вчиню, що горе схоче.
Править муками своїми
З нас ніхто не має мочі.
А якщо я рішенця
Не знаходжу і не знаю,
Що робить мені, хай біль
Вже свого доходить краю,
Хай закінчується мука
І зникає, і не треба
Сумніватись, а поки що
Поможи мені, о небо!

Сцена чотирнадцята

Входить Астольфо, несучи портрет.

Астольфо

Я приніс портрет, сеньйоро,
Ах, мій Боже!

Росаура

Що дивує
Вашу світлість?

Астольфо

Те, що бачу
Тут Росауру і чую.

Росаура

Я Росаура? Мене ви
Прийняли за іншу даму;
Я - Астрея, не хвилюйтесь,
Не вдавайтеся в оману,
Знайте, я не заслужила
На подібну честь велику.

Астольфо

Ні, Росауро, душа
Не обманює ізвіку
І хоча Астрею бачить, -
В ній Росауру кохає.

Росаура

Зрозуміти вас не змію,
Що сказати вам, не знаю;
Я лише одне скажу,
Що мені Естрелья (може,
Це Венера) повеліла,
Щоб я тут, де гарно й гоже,
Ждала вас і вам сказала,
Щоб мені портрет вручили,
Щоб я їй передала,
І для вас це зрозуміле.
То Естрелья хоче так,
Мушу слухатись, хоч гірко,
Хоч було б мені й на шкоду,
Адже це веління зірки.

Астольфо

Хоч стараєшся над силу,
Та, Росауро, не в змозі
Ти всього втаїть. Очам
Накажи, щоб в суголоссі
Зі словами сполучались,
Бо звучить, як винуватий,
Інструмент, що розладнався,
І не може поєднати
Своїх виразів фальшивих
Із справдешніми чуттями.

Росаура

Вам кажу лише, що жду я
На портрет.

Астольфо

Ізнов те ж саме!
Раз мене манити хочеш,
То й від мене жди обману.
Я кажу, й інфанті скажеш,
Що до неї маю шану,
Що було б із мого боку
Негалантно, як я знаю,
Їй портрет послать, тому
Із поваги посилаю
І дарю оригінал;
Віднесеш його до неї,
Бо його з собою носиш,
Як сама себе, Астреє.

Росаура

Коли хтось узявсь за діло,
Гордий, мужній і бувалий,
Зробить інше, хай і краще,
Хоч йому те нав’язали,
То принижений і бідний
Вернеться з великим жалем.
Я прийшла по цей портрет
І вернусь з оригіналом,
Хай і кращим, та вернусь
Жалюгідна; дайте, прошу,
Ваша світлосте, портрет, -
Тільки з ним вернутись зможу.

Астольфо

А коли не дам, то як
Принесеш?

Росаура

Ось так, марудо.
Відпусти, кажу.

Намагається відняти у нього портрет.

Астольфо

Не вирвеш!

Росаура

Слава Богу, він не буде
В жінки в іншої в руках!

Астольфо

Ти страшна.

Росаура

А ти - зрадливий.

Астольфо

Все, Росауро моя.

Росаура

Я твоя? Ти брешеш, хтивий.

Обоє тримаються за портрет.

Сцена п’ятнадцята

Входить Естрелья.

Естрелья

О Астольфо і Астреє,
Що це тут?

Астольфо (убік)

Естрелья!

Росаура (убік до Астольфо)
Дай-но,
Заберу я свій портрет,
Клятий зраднику.
(До Естрельї)
Звичайно,
Все, що сталось тут, сеньйоро,
Я скажу.

Астольфо (убік до Росаури)
Що ти захтіла?

Попередня
-= 12 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 28.

Останній коментар

Іван 16.04.2018

Цікаво


Велеслав 09.11.2017

Геніальне завше загадкове.
Й щоб панораму гір красу побачить
Самому вище слід піднятись значить.


  18.09.2016

Читати треба краще, щоб було зрозуміло


Додати коментар