Слава ЗСУ!

Росаура

Мій сеньйоре, ти вже йдеш,
Не підтримавши і словом
Мене в горі та нещасті
На шляху моїм смутковім?
Чи можливо це, сеньйоре?
Ти мені не глянеш в очі
І не чуєш тут мене?

Сехисмундо

Честь, Росауро, так хоче:
Щоб з тобою буть зичливим,
Я жорстоким бути маю.
Відповість тобі на голос -
Честь моя відповідає,
Я не говорю - говорять
Мої справи із тобою,
Бо в такій великій скруті
Не милується красою
Той, хто честь твою - не вроду
Має тут побачить горду.

Виходить, і за ним виходять солдати.

Росаура

Ну й загадки, білий світе!
Після всяких лих та бід
Як двозначний цей одвіт
Мені треба розуміти?

Сцена одинадцята

Входить Кларін.

Кларін

Чи тебе, сеньйоро, бачу?

Росаура

Ах, Кларіне! Де ти був?

Кларін

Та до вежі був загув,
Смерть обманював чортячу,
Грав із нею чіт - не чіт;
Не звяла мене несита,
Як не билась - карта бита,
І зробив я хід як слід,
Не програвся і живу я.

Росаура

А чому?

Кларін

Тому, що знаю,
Хто ти, й таїну ховаю,
Що Клотальдо... Шум я чую.
Що таке?

Гримлять барабани.

Росаура

Що може буть?

Кларін

То виходить на цю пору
Із палацевого двору
Ескадрон у дальню путь
Звоювати Сехисмундо.

Росаура

Чом же я, мов боягуз,
Поруч з ним уже не б’юсь,
Не зняла на світ весь бунту,
Коли лютість і підлота
Беззаконня грають роль?
(Виходить)

Сцена дванадцята

Голоси одних
Хай живе новий король!

Голоси інших
Наша хай живе свобода!

Кларін

Хай свобода з королем
Тут живуть і квітнуть разом!
Ну, а я собі тим часом
Заховаюся тихцем,
Подивлюся, ставши збоку,
На цю бучу, що шаблонна,
І зіграю роль Нерона28,
Геть відкинувши морóку.
Тим лише я засмучуся,
Що торкається мене.
Тут, як хтось не прожене,
Всеньке свято подивлюся.
Поміж скель, де повно ям,
Серед цеї круговерті
Заховаюся від смерті
І дві дулі смерті дам.

Ховається; б’ють барабани, і чути брязкіт зброї.

Сцена тринадцята

Входять втікаючи Басиліо, Клотальдо і Астольфо

Басиліо

Захитався в мене трон!
Йде на батька син, ой світе!

Клотальдо

Твоє військо вже розбите,
Де ж порядок і закон?

Астольфо

Стали зрадники з лякливих
Переможцями.

Басиліо

У війнах
В переможцях бачать вірних,
А в подоланих - зрадливих.
Геть біжім, Клотальдо! Син
Йде сюди, він невблаганним
І жорстоким став тираном.

За сценою лунають постріли, і Кларін, поранений, падає з того місця, де знаходився.

Кларін

Боже мій, спаси!

Астольфо

Хто ж він,
Цей солдат, що, бідолашний,
Кров’ю вмившись, нам під ноги
Впав, звестись не має змоги?

Кларін

Чоловік я сіромашний,
Що хотів спастись від смерті
І від неї утікав
Та її ж і пострічав,
Бо від неї на цій тверді
Не сховатися ніде;
Значить, звідси випливає:
Хто від смерті утікає,
Той скоріш її знайде.
Гей, верніться, гей сюди
На криваве поле бою,
Бо серед вогню та зброї
Більше певності завжди,
Ніж ховатися у горах,
Адже це надійна путь
Долю силою здобуть
В ратних випробах суворих.
Хоч рятуєтесь від смерті,
Геть від неї біжите,
Гляньте, зараз умрете,
Якщо Бог велить умерти.
Падає за сцену.

Басиліо

Гляньте, зараз умрете,
Якщо Бог велить умерти!
Із яким знанням, о Боже,
Викрив мудро і безжально
Наше неуцтво й заблуди
Цей мертвець, який повчально
Нам сказав устами рани
З глумом, що йому кривавий
Розв’язав язик, ту правду,
Що даремні людські справи
І стремління марні проти
Сили вищої й причини!
Я, аби від бунту й смерті
Увільнити батьківщину,
Сам її довів до того,
Чим боявся їй зашкодить.

Клотальдо

Хоч, сеньйоре, доля знає
Всі шляхи й того знаходить,
Кого в заростях шукає
Поміж скель, не слід завчасу
Християнину казати,
Що нема від неї спасу.
Єсть, бо долю мудрий муж
Переможе, й все удасться;
І, якщо ти безборонний
Проти муки і нещастя,
Пошукай, де врятуватись.

Астольфо

Це тобі, сеньйоре, каже
Наш Клотальдо, зрілий муж,
Про твоє спасіння й наше,
Як і я, юнак хоробрий:
На горі в густозелених
Хащах кінь стоїть гарячий,
Швидший од вітрів шалених;
Утікай на ньому; я ж
Вдарити не дам у спину.

Басиліо

Якщо хоче Бог, щоб я
Вмер, чи смерть у цю хвилину
Жде мене, то віч-на-віч
Саме тут її зустріну.