Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Життя Галілея

Галілей розпізнав голос Андреа. Сидить нерухомо. ВІРДЖІНІЯ підходить до нього.

ГАЛІЛЕЙ. Це Андреа?
ВІРДЖІНІЯ. Так. Відіслати його?
ГАЛІЛЕЙ (після паузи). Приведи його.

ВІРДЖІНІЯ приводить АНДРЕА.

ВІРДЖІНІЯ (до ченця). Він безпечний. Він був його учнем. А тепер це його ворог.
ГАЛІЛЕЙ. Лиши нас самих, Вірджініє.
ВІРДЖІНІЯ. Я хочу послухати, що він розповість. (Сідає).
АНДРЕА (холодно). Як ся маєте?
ГАЛІЛЕЙ. Підійди ближче. Як живеш? Розкажи про свою роботу. Я чув, що вона з
гідравліки.
АНДРЕА. Фабриціус з Амстердама доручив мені довідатись про ваше життя.

Пауза.

ГАЛІЛЕЙ. Я почуваю себе добре. Мені приділяють багато уваги.
АНДРЕА. Радий, що зможу повідомити, що ви почуваєте себе добре.
ГАЛІЛЕЙ. Фабриціус зрадіє, почувши це. А ти можеш йому сказати, що я живу з
комфортом. Глибиною свого каяття я удостоївся такої прихильності своїх
властителів, що мені дозволено в скромному обсязі і під духовним контролем
вести наукові дослідження.
АНДРЕА. Так. Ми теж чули, що церква задоволена вами. Ваше повне підкорення
вплинуло. Запевняють, ніби власті з задоволенням переконались, що відколи ви
зреклися свого вчення, в Італії не опубліковано жодного твору з новими
твердженнями.
ГАЛІЛЕЙ (прислухаючись).На жаль, є країни, які ухиляються від піклування церкви. Боюсь, що там
розвиваються далі засуджені вчення.
АНДРЕА. Ваше зречення і там викликало радісні для церкви наслідки.
ГАЛІЛЕЙ. Правда?

Пауза.

Що чути про Декарта? З Парижу — нічого?
АНДРЕА. Дещо є. Після звістки про ваше зречення Декарт сховав у шухляді свій
трактат про природу світла.

Тривала пауза.

ГАЛІЛЕЙ. Мене турбує доля деяких наукових друзів, яких я вів шляхом облуди. Їх
навчило моє зречення?
АНДРЕА. Щоб мати змогу науково працювати, я хочу виїхати до Голландії. Бику не
дозволено того, чого собі не дозволяє Юпітер.
ГАЛІЛЕЙ. Розумію.
АНДРЕА. Федерцоні знову шліфує лінзи в якійсь міланській лавці.
ГАЛІЛЕЙ (сміється). Він не знає латини.

Пауза.

АНДРЕА. Фульганціо, наш маленький чернець, припинив дослідження і вернувся в
лоно церкви.
ГАЛІЛЕЙ. Так.

Пауза.

Моє начальство сподівається мого повного духовного одужання. Я роблю кращі
успіхи, ніж можна було чекати.
АНДРЕА. Он як.
ВІРДЖІНІЯ. Хвала Господу.
ГАЛІЛЕЙ (гостро). Подивись до гусятини, Вірджініє.

Розгнівана Вірджінія виходить. По дорозі з нею заговорив чернець.

ЧЕРЕНЦЬ. Цей чоловік мені не до вподоби.
ВІРДЖІНІЯ. Він не страшний. Ви ж самі чуєте. (На виході). Ми одержали свіжий козячий сир.

Чернець іде за нею.

АНДРЕА. Я їхатиму цілу ніч, щоб завтра вранці перейти кордон. Я можу йти?
ГАЛІЛЕЙ. Не знаю, нащо ти прийшов, Сарті? Щоб схвилювати мене? Я живу обережно
і обережно думаю, відколи опинився тут. Не без того, що часом берусь і за
старе.
АНДРЕА. Я не хотів би вас хвилювати, синьйоре Галілео.
ГАЛІЛЕЙ. Барберіні казав, що це чіпляється, як короста. Він і сам не був
вільний від неї. Я знову писав.
АНДРЕА. Так?
ГАЛІЛЕЙ. Я закінчив свою книгу “Розмови“.
АНДРЕА. Як? “Розмови відносно двох нових галузей науки: механіки і законів
падіння тіл“? Тут?
ГАЛІЛЕЙ. О, мені дають папір і пера. Моє начальство не дурне. Воно знає, що
коли хвороба здавніє, її не вилікуєш за одну ніч. Вони бережуть мене від
небезпечних наслідків, забираючи від мене сторінку за сторінкою.
АНДРЕА. О Боже!
ГАЛІЛЕЙ. Ти щось сказав?
АНДРЕА. Значить, вони дозволяють вам орати воду! Дають вам папір і перо, щоб ви
заспокоїлись. Як могли ви писати взагалі, знаючи про такий наслідок?
ГАЛІЛЕЙ. О, я раб своїх звичок.
АНДРЕА. “Розмови“ в руках ченців! Коли їх так жадібно чекають Амстердам,
Лондон, Прага.
ГАЛІЛЕЙ. Звідси чую, як бідкається Фабриціус, вимагаючи свого фунта м’яса, а він же сидить в цілковитій безпеці в Амстердамі.
АНДРЕА. Дві нові галузі науки все одно що втрачені!
ГАЛІЛЕЙ. Але й Фабріціуса і ще декого безперечно порадує чутка, що я поставив
на карту останні мізерні рештки своїх вигод, щоб зробити копію, поза власною,
сказати б, спиною, потай від самого себе, на протязі останніх шести місяців,
користуючись в ясні ночі останніми унціями світла.
АНДРЕА. У вас є копія?
ГАЛІЛЕЙ. Моя суєтність досі не давала мені її знищити.
АНДРЕА. Де вона?
ГАЛІЛЕЙ. “Коли око твоє досаждає тобі, вирви його“. Той, хто писав це, більше
розумівся на комфорті, ніж я. Гадаю, що це верх безумства, віддати її. Ні, раз
я не зумів відійти подалі від наукової праці, то ви можете її мати. Копія
лежить у глобусі. Якщо наважишся взяти її з собою в Голландію, то, звичайно,
всю відповідальність за це візьмеш на свою шию. В разі чого, ти скажеш, що
купив рукопис у незнайомця, який має доступ до оригіналу в святому офіціумі.

Попередня
-= 28 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Валентин 17.12.2017

Цікава книжка. Ввечері сидячи в кріслі й
п'ючи чай, саме воно!


  05.02.2016

Нурмуь


  12.01.2016

Более-менее, если нужно, то можно прочитать,сразу и по Астрономии знания подтянуть


Додати коментар