Слава ЗСУ!

Поволі запас слів збільшувався. Те, що спершу здавалося безглуздям, набувало певного змісту. Ієрогліф за ієрогліфом діставав відповідника — літеру, кілька ієрогліфів утворювали слово. Подвійні знаки, що стояли поруч або один під одним, теж означали певні звуки.

Чотирнадцятого вересня 1822 року Шампольйон виступив перед членами Французької Академії наук. Його виклад неймовірно збентежив слухачів. Усі почали галасувати, сперечатися — хто за Шампольйона, хто проти нього. Ті, що мали ієрогліфи за незбагненну загадку, не хотіли визнати своєї помилки. А ті, кого переконали факти, були приголомшені Шампольйоновою геніальністю.

Через кілька років Шампольйон у супроводі шанувальників-учнів вирушив до країни фараонів. Слава його як тлумача ієрогліфів випередила їх. Місцеве населення скрізь щільно оточувало людину, що спромоглася прочитати загадкові позначки на стінах храмів. А він, досі знавши Єгипет тільки з малюнків, тепер шанобливо стояв перед справжніми пам’ятками, вражений їхньою величчю.

Шампольйон прочитав ієрогліфи на високому храмі в Дендері. І вони розповіли йому: брили для цієї споруди обтісувала армія невільників, що належала фараонам дванадцятої династії. За дві тисячі років до нашої ери! Далі зазначалося, що наймогутніші владарі Нового царства — Тутмос Третій і Рамсес Великий — збільшили цей храм, а згодом його добудовували Птоломеї аж до римлян — Августа й Нерона.

Отут, перед цим храмом, колись у захваті стояв наполеонівський генерал Дезе, тут Віван Денон змальовував усе, до найменших дрібничок. Але він, тридцятивосьмирічний Жан-Франсуа Шампольйон, перший прочитав на храмі те, що фараони хотіли розповісти далеким нащадкам.

БЕЛЬЦОНІ — ШУКАЧ ПРИГОД, ДОСЛІДНИК І РОЗКРАДАЧ ГРОБНИЦЬ

Італійський силач Бельцоні закінчив виступ. На своїх м’язистих руках він носив по арені кількох чоловік із публіки. Глядачі щедро аплодували, але дякували не дуже щедро. На олов’яній тарелі, яку Бельцоні простягував до відвідувачів цирку, лежало лише кілька мідяків. Половина їх належала йому, половина — директорові цирку Міду. Он він, директор, уважно слухає худорлявого засмаглого чоловіка, а той щось запально розповідає.

Бельцоні замислився: чому, власне, він має віддавати директорові половину грошей, коли той не бачив, скільки їх лежить на тарелі?

Пробираючись повз директора, Бельцоні почув, як незнайомець казав:

— Справа в тім, Міде, що вам бракує практичності. Повірте мені: хто сьогодні влаштує гарну виставку єгипетських старожитностей, той заробить гроші собі на все життя. Відтоді як французький художник Денон своїми малюнками давньоєгипетських пам’яток примусив увесь світ говорити про себе, газетярі дедалі більше галасують про старожитності, що купами лежать у країні над Нілом.

Мід збуджено простер руки вгору.

— Ви торочите й торочите про старожитності. А де вони? Привезіть їх сюди, хоч кілька возів, тоді я побачу, що з ними робити.

Чужинець схопив Міда за рукав куртки:

— Як я можу їх привезти, коли ви не хочете дати мені грошей на транспорт? Хіба в мене є власний корабель? Або власні в’ючаки? А хто заплатить єгипетським робітникам, що там копатимуть? Скажіть одверто — ви хочете тільки заробити, але нічим не ризикувати. Ні, мій любий, без грошей діла не буде.

Мід заломив руки:

— Послухайте, дайте мені хоч два тижні. Я знайду собі товариша.

— Хоч два тижні? — глузливо повторив чоловік. — І я повинен чекати два тижні, щоб тим часом шукачі скарбів з усіх країн добулися до Єгипту? Скрізь по Європі тільки й мови про скарби, сховані в єгипетському піску. Кажуть, ніби Денон розшифрував написи на пірамідах біля Каїра, в них ідеться про золоті статуї в тих пірамідах.

— А чого ж француз одразу не позабирав собі золото?

— Бо він — божевільний дивак, його цікавили тільки давні картини і більше, здається, нічого. Але навіщо стільки балачок? Ви не хочете зайнятися ділом? То бувайте здорові!

Не слухаючи Мідових запевнянь, чужинець крутнувся і пішов геть. Бельцоні подався назирці за ним і, догнавши, заговорив. Чоловік здивовано втупився у велетня італійця, тоді почав його розпитувати і зацікавлено слухав, як той розповідав про себе. Народився Бельцоні в Падуї, мав стати священиком, але заплутався в політичних інтригах і втік од своїх ворогів до Лондона. Там він захопився винахідництвом і, між іншим, створив механічне водяне колесо.

— Це така машина, що подає в чотири рази більше води, ніж коли шестеро чоловіків крутять приводне колесо.

Чужинець задумано кивнув головою.

— Мабуть, цим можна в Єгипті щось заробити. Тубільці користуються там колесами для зрошення землі. Спробуйте показати свій винахід єгипетському паші. Хтозна, може, він і купить те колесо. А мені воно ні до чого. Я хочу торгувати старожитностями.