Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Зона покриття

Але це було не так. Хвилин за десять після того, як каменоломня залишилася позаду, Клай побачив з вершини пагорба, на який зійшов, невеличке село. Першою на його шляху виявилася каланча ґерлейвільської добровільної пожежної команди. На табличці перед входом було написано «НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРО ЗДАЧУ ДОНОРСЬКОЇ КРОВІ В ДЕНЬ ХЕЛОУЇНА» (схоже, на північ від Спрінґвейла ніхто не міг написати це слово правильно). На автостоянці перед старою пожежною машиною, у якої був дуже непривабливий вигляд — відчувалося, що часи її молодості минули разом із закінченням корейської війни, — обличчям один до одного стояло двоє фонолюдей.

Коли Клай спрямував на них промінь свого ліхтарика, вони повільно повернулися, але зовсім не виявили до нього цікавості й знову втупилися один у одного. Це було двоє чоловіків, один років двадцяти п'яти, другий — імовірно, вдвічі старший за нього. Безперечно, це були фонери. Одяг брудний, от-от розлізеться, обличчя в порізах і подряпинах. Рука молодшого чоловіка мала такий вигляд, наче зазнала сильного опіку. У складках сильно розпухлих і, можливо, запалених повік блищало ліве око старшого. Але їх зовнішність не мала великого значення. Головним було те, що Клай відчув усередині: та сама дивна нестача повітря, яку вони з Томом відчули в конторі ґейтенської заправної станції «Сітґо», до якої зайшли по ключі до пропанових автоцистерн. Те саме накопичення всемогутньої сили.

Але ж була ніч. До світанку ще довго, бо небо вкрите щільною пеленою хмар. Що ці хлопці робили тут вночі?

Клай вимкнув ліхтарика, витяг револьвер Бет Нікерсон і став дивитися, що ж буде далі. Кілька секунд йому здавалося, Що не станеться нічого, все обмежиться дивним відчуттям нестачі повітря, очікуванням чогось, що от-от відбудеться. А тоді почувся високий металевий звук, наче в чиїхось руках завібрувало полотно пилки. Клай подивився вгору і побачив, що електричні дроти на стовпах перед пожежною станцією дуже швидко погойдуються вперед-назад, так швидко, що їх майже не видно.

— Іди — еть! — Слова давалися молодому чоловікові з величезним зусиллям: він мало не виштовхував їх із себе. Клай від несподіванки аж підскочив. Якби його палець лежав на гачку револьвера, обов'язково пролунав би постріл. Це вже було не «Ав» та «Іін», а справжні слова. Клаю здалося, що лунали вони і в його голові, але тихо-тихо. Немов відлуння, що помалу стихає.

Сам... іди! — відповів старший чоловік. На ньому були мішкуваті шорти-бермуди з величезною коричневою плямою на сідницях. Чи то від бруду, чи то від лайна. Говорив чоловік, докладаючи таких самих неймовірних зусиль, але цього разу ніякого відлуння в голові Клай не почув — насправді він чув першого чоловіка. Парадоксально, але факт: завдяки цьому він тільки ще більше утвердився у своїх здогадах.

Вони геть про нього забули. У цьому він був упевнений.

Моя! — знову виштовхнув із себе молодий чоловік. І зробити це йому було фізично важко: все тіло наче подалося вперед від зусилля, а за його спиною з кількох маленьких віконець на дверях гаража пожежної станції повилітало скло.

Запала довга мовчанка. Клай зачаровано спостерігав, вперше за весь час, відколи він пішов із Кент-Понда, геть забувши про Джонні. Старший чоловік, схоже, гарячково розмірковував, докладав неймовірних зусиль, щоб, як подумав Клай, висловити свою думку вголос — уперше відтоді, як Імпульс відібрав у нього мову.

На даху станції добровільної пожежної охорони (насправді трохи краще обладнаного, але все ж гаража) на якусь секунду зайшлася виттям сирена, наче крізь неї пропустили ілюзорний розряд електрики. А на допотопній пожежній машині швидко змигнули фари і червоні блималки, освітивши двох чоловіків, і моментально на підлозі з'явилися їхні тіні.

Дідька! Лисого! — спромігся старший чоловік. Він випльовував слова, наче шматки м'яса, що стояли йому поперек горла.

Мояинаї — вереснув молодий, і той самий голос у голові Клая прошепотів: «Моя машина». Насправді все було дуже просто. Замість печива вони сварилися через стару пожежну машину. Тільки відбувалася ця суперечка вночі (хай навіть наближався світанок, але було ще зовсім темно), і вони знову вже майже користувалися мовою. Чорт забирай, та вони говорили.

Але, схоже, розмови закінчилися. Молодий чоловік нахилив голову і з розгону вдарив старшого головою у груди. Той повалився на землю. Перечепившись через його ноги, парубок упав на коліна.

Попередня
-= 120 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Аня 05.02.2018

Це найгірше, що я могла читати.


Додати коментар