Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Зона покриття

— Господи, — видихнув Клай. — Вона ж просто схиблена, а я її послав у нокаут. — Його почало трусити.

— Вона тероризувала дівчинку, яка сьогодні втратила матір, — нагадав Том, і Клай збагнув, що в голосі чоловічка звучить не холоднокровність, а надзвичайна ворожість. — Ти все правильно зробив. Але не хвилюйся: таку залізну коняку надовго не вирубити. Вона вже приходить до тями. Допоможи мені перетягти її на узбіччя.


4

Вони дійшли до тієї ділянки траси-1 (часом її називали «Дивна миля», часом — «Брудний завулок»), де автострада з обмеженим доступом переходила у безладне нагромадження торгових точок з продажу спиртного, уціненого одягу, спортивних товарів, а також забігайлівок з назвами на кшталт «Фуддракерс». Тут усі шість рядів були якщо й не зовсім забиті, то захаращені автомобілями, які або зіткнулися, або залишилися без водіїв, коли ті запанікували, дістали свої мобільні й збожеволіли. Мовчазні біженці сновигали різними маршрутами серед цього звалища машин, дуже нагадуючи Клаю Рідделу мурах, що залишають зруйнований мурашник, розтоптаний чоботом якоїсь недбалої людської істоти.

На розі біля низької рожевої будівлі, що зазнала вторгнення мародерів, стояв розбитий зелений знак із дзеркальною поверхнею, на якому було написано «МОЛДЕН. ВИЇЗД ІЗ САЛЕМ-СТРИТ 1/4 МИЛІ». Вітрина була розбита, уламки скла утворювали зубчасту кайму, а охоронна сигналізація з живленням від батарей ще й досі втомлено виводила останні рулади, перед тим як замовкнути остаточно. Клаю достатньо було подивитися на темну вивіску на даху, щоб зрозуміти, чому це місце стало об'єктом набігів після катастрофи, що сталася вдень: СПИРТНЕ ВІД МІСТЕРА Б1ҐА З ШАЛЕНИМИ ЗНИЖКАМИ.

Тримаючи товстуху попід руки, Клай із Томом і Аліса (дівчина підтримувала голову жінки, яка щось бурмотіла) всадовили її на землю, притуливши спиною до однієї з підпорок дорожнього знака про виїзд. Щойно вони це зробили, як товстуха розплющила очі й очманіло втупилася у них.

Том двічі швидко клацнув пальцями в неї перед очима. Жінка змигнула і перевела погляд на Клая.

— Ви... мене вдарили, — затинаючись, промовила вона. Пальці обмацали щелепу: та швидко розпухала.

— Так, мені шко... — почав Клай.

— Йому, може, й шкода, а от мені зовсім ні, — перебив його Том. Він, як і раніше, говорив холодно й різко. — Ви тероризували нашу підопічну.

Товстуха неголосно розсміялася, але в очах стояли сльози.

Підопічна! Я чула багато слів, якими це називають, але саме це — ніколи. Можна подумати, я не знаю, що таким чоловікам, як ви, треба від таких тендітних дівчат, як вона, особливо в такі часи. <Вони не розкаялися ні у своїх гріхах, ні у содомії, ні в...»

— Заткни пельку, — звелів Том, — або я сам тобі вріжу. І на відміну від мого друга, якому пощастило — він не ріс серед святих сестер і не знає, що ти за фря, тому вдарив не щосили, — я стримуватися не збираюсь. Попереджаю по-доброму — ще одне слово і ... — Він стиснув руку в кулак перед її очима, і хоча Клай вже прийшов до висновку, що Том освічена цивілізована людина і за звичайних обставин, мабуть, не боєць, але він не зміг приборкати тривогу, яку спричинило видовище міцно стиснутого кулачка — наче дивився на погану прикмету прийдешнього століття.

Гладуха поглянула і нічого не сказала. По її нарум'яненій щоці покотилася велика сльоза.

— Усе, годі, Томе, я в порядку, — сказала Аліса.

Том кинув господарську сумку з пожитками жінки їй на коліна. Клай навіть і не здогадувався, що вона у нього.) Потім забрав у Аліси Біблію, взяв руку товстухи, унизану перснями, і рвучко вклав у долоню книгу корінцем уперед. Намірився йти, але, не зробивши й кількох кроків, повернувся назад.

— Томе, годі тобі, ходімо, — сказав Клай.

Та Том не звертав на нього уваги. Він нахилився до жінки, яка сиділа, спершись спиною об підпірку знака. Руки він тримав на колінах, і для Клая обоє — повна жінка в окулярах, що дивилася вгору, і малий чоловічок в окулярах, який нахилився, впершись руками у власні коліна,— були схожі на персонажів пародії якогось божевільного на ранні ілюстрації до романів Чарльза Діккенса.

— Хочу тобі дещо порадити, сестро, — сказав Том. — Поліція більше не захищатиме тебе, як тоді, коли ти і твої лицемірні святенниці-подруги йшли стіною на центри планування сім'ї або на клініку Емілі Кеткарт у Волтемі...

— Та фабрика абортів! — бризкаючи слиною, випалила вона й одразу ж підняла свою Біблію, наче затуляючись від стусана.

Том не вдарив її, але на його губах з'явилася зловісна усмішка.

Попередня
-= 30 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Аня 05.02.2018

Це найгірше, що я могла читати.


Додати коментар