Слава ЗСУ!

Затамувавши подих, троє людей, що скупчилися в кухні, дивилися у вікно.

Погляд старого спинився на Джорджеві, який викинув шкірку гарбуза, оглянув те, що залишилося, і продовжив снідання, знову зануривши обличчя у гарбуз. Зовсім не виявляючи до новоприбулих агресії, він наче їх не помічав.

Старий пошкутильгав уперед, нахилився і потягнув на себе гарбуза розміром з футбольний м'яч. Від Джорджа його відділяло менше ніж три фути. Згадавши запеклу бійку біля станції метро, Клай затамував подих і чекав.

Він відчув, як Аліса стиснула його руку. Усе сонне тепло вивітрилося з неї.

— Що він збирається робити? — пошепки запитала вона. Клай тільки похитав головою.

Старий спробував відкусити від гарбуза і тільки вдарився об нього носом. Це мусило б розсмішити, але ніхто не засміявся. Від удару окуляри з'їхали з перенісся, і він повернув їх на місце таким звичним жестом, що на мить Клай засумнівався, чи, бува, не він сам божевільний.

— Ґум! — скрикнула жінка в подертій блузці й викинула наполовину з'їденого огірка. Помітила кілька пізніх помідорів і поповзла до них, теліпаючи волоссям перед очима. Її брюки на сідницях були сильно забруднені.

Старий накинув оком на декоративну тачку. Він потягнув до неї гарбуза і, схоже, відзначив для себе, що біля неї сидить Джордж. Він з викликом здійняв голову вгору і дивився на механіка. Однією рукою, вкритою помаранчевим ошматтям, Джордж жестом показав на тачку, жестом, який Клай бачив сотні разів.

— Будь ласка, — пробурмотів Том. — Хай йому грець!

Старий у саду впав на коліна, й було видно, що цей рух завдав йому сильного болю. Він скривився, підвів зморшкувате обличчя до неба, що потроху розвиднялося, і пробурчав щось нерозбірливе. Тоді підняв гарбуза над колесом. Кілька секунд, поки він вивчав траєкторію падіння, старечі біцепси тремтіли, а тоді він різко опустив гарбуза і розбив його. Овоч розпався на дві м'якушеві половинки. Далі події розгорталися дуже швидко: Джордж кинув свого власного майже доїденого гарбуза собі на коліна, нахилився вперед, вхопив голову старого своїми великими руками в помаранчевих плямах і скрутив йому шию. Навіть крізь скло вікна було чутно, як тріщать шийні хребці. Довге сиве волосся зметнулося догори. Маленькі окуляри зникли серед якихось рослин (Клай подумав, що це буряки). Тілом пробігла судома, і воно затихло. Джордж кинув його на землю. Аліса закричала, і Том затулив їй рота долонею: над нею виднілися тільки вирячені від жаху очі дівчинки. А надворі Джордж підняв свіжий шматок гарбуза з грядки і безтурботно почав його їсти.

Жінка у пошматованій блузці окинула територію побіжним поглядом, тоді зірвала ще один помідор і вп'ялася у нього зубами. Червоний сік стікав з підборіддя і струмився по брудній горлянці. Вони з Джорджем сиділи на грядці Тома Маккурта, підживлюючись овочами, і в пам'яті Клая чомусь сплила назва однієї з його улюблених картин — «Мирне царство»[23].

Він не усвідомлював, що промовив це вголос, поки Том не подивився на нього похмуро і сказав:

— Уже ні.

13

П'ять хвилин по тому (вони троє й досі стояли біля кухонного вікна) десь на віддалі неприємно й різко задзеленчала сигналізація. Вона завивала втомлено і хрипко, наче збираючись скоро стихнути.

— Що то може бути? — спитав Клай.

На грядці Джордж покинув гарбузи і викопав велику картоплину. Це змусило його переміститися ближче до жінки, але він не виявляв до неї ніякого інтересу. Принаймні поки що.

— Здогадуюся, що вийшов з ладу генератор у супермаркеті «Сейфвей» у центрі, — припустив Том. — Мабуть, на такий випадок, через те, що продукти швидко псуються, він обладнаний сигналізацією з живленням від акумулятора. Але це тільки припущення. Наскільки мені відомо, є ще Перший молденський банк і Т...

— Погляньте! — вигукнула Аліса.

Жінка, що збиралася зірвати другий помідор, зупинилася на півдорозі, підвелася і покрокувала до східної частини Томового будинку. Коли вона проходила повз Джорджа, той встав на ноги, і Клай був упевнений, що він збирається її вбити так само, як старого. Скривившись у очікуванні, він побачив, що Том збирається відвернути Алісу, щоб вона не дивилася. Та Джордж тільки попрямував услід за жінкою і зник за рогом будинку.

Аліса розвернулася і поспішила до кухонних дверей.

— Тільки не показуйся їм на очі! — тихо гукнув Том стривоженим голосом і пішов за нею.

— Будь певен, — озвалася вона.

Хвилюючись за усіх, Клай рушив слідом.

Дверей їдальні вони дісталися саме тоді, коли жінка у забрудненому брючному костюмі та Джордж у ще більш закаляному комбінезоні промайнули за вікном їдальні. Опущені, але не закриті жалюзі розбивали їхні тіла на сегменти. Ніхто з них навіть не глянув у бік будинку. Зараз Джордж ішов позаду жінки так близько, що міг би вкусити її за потилицю. Аліса (у супроводі Тома та Клая) перейшла по коридору до маленького кабінету Тома. Тут жалюзі були закриті, проте Клай побачив дві тіні, що швидко промайнули повз них. Аліса рушила по коридору далі, прямуючи до розчинених дверей на криту веранду. Ковдра лежала наполовину на підлозі, наполовину на кушетці, як її залишив Клай. Яскраве ранкове сонце заливало ґанок світлом і палахкотіло на дошках.

---

  [23] «Мирне царство» — картина американського художника-примітивіста Едварда Гікса (1780—1849). Серія картин, які є варіантами «Мирного царства», ілюструє вірші одинадцятого розділу Книги пророка Ісайї.