Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Зоряна Зоряна (частина 1)

— Кулька… — чи то запитав чи то ствердив Максим. Його сестра кивнула

— Саме так, кулька. Вона створена з пошукового скла і знайти її може лише той, кому вона призначена. Ця кулька була призначена Зоряній княгині.

Зоряні на мить стало погано: вона мусить рятувати світ! Чому вона? Є ж інші, сильніші, хоробріші. А вона не впорається.

— Я не хочу! Не буду! В мене не вийде! — залепетала вона, як маленька налякана дитина.

— Твоє бажання чи небажання нічого не означає, — похитала головою Ліна — Ти єдина, хто зможе пройти на мандрівний острів, бо тебе його магія визнає за свою. І саме для цього ти отримала такий могутній дар. Твоя місія — врятувати Серце Світу. Ти, звісно, можеш відмовитися. Але крім тебе це нікому не під силу.

Ці слова пролунали наче удар обухом по голові. Зоряна зірвалася з місця і побігла світ за очі. Їй хотілося втекти, сховатися від усього світу, від самої себе та від Ліниних слів.

Дівчинка добігла до краю Світозару і зупинилася. Тільки тепер вона збагнула, що не знає, як запустити веселкові сходи і повернутися додому. Вона розгублено озирнулася і побачила Максима, що тримав у руці пакета з мармуровою кулею.

— Ти забула ось це… — хлопчик простягнув їй пакет. Зоряна відвернулась — Я розумію, у тебе занадто багато вражень для одного дня, але спробуй подумати тверезо. — почав Максим. — У тебе є сила, яка може врятувати світ. Більше це не вдасться нікому. Чого ти боїшся?

— Боюся, що в мене нічого не вийде.

— Вийде. Тобі все під силу, варто лише захотіти.

— З чого ти це взяв? Ми знайомі лише кілька днів.

— Поправка: ти мене знаєш кілька днів, а я тебе вже давно. — на запитальний погляд подружки він відповів. — Мама тебе дуже любила. Коли вона поверталася додому, згодувавши тобі чергове яблуко, то завжди розповідала, яка Зоряна хороша, розумна, добра ввічлива, і так далі.. Мене це страшенно злило. Здавалося, мама любить тебе більше за рідних дітей. Але тепер я знаю тебе і розумію: все, що вона говорила — правда. І я вірю в тебе.

— Ти віриш… А більше ніхто. — дівчинка пропустила повз вуха комплімент.

— Не тільки я. — похитав головою Максим.

— А хто ще?

— Qui mea verba mundi.

Зоряна здивовано глянула на друга.

— Це латина, — посміхнувся Максим. — Означає «Той, хто створив мій світ зі слів». Бог, одним словом. Якщо Він наділив тебе таким даром, то Він знає, що ти впораєшся зі своїм завданням.

— Ти теж знаєш латину? — здивувалась Зоряна, на мить забувши про свої страхи. Їй здалося дивним, що Максим і його сестра так чудово знають «мертву» мову.

— Мушу знати. — зітхнув хлопчик. — Всі заклинання — це латинські слова та фрази. От наприклад та назва Бога, яку я тобі сказав — частина непорушної клятви, створеної за Середньовіччя. Тоді релігійні війни були звичною справою і чарівники, щоб не сваритися зайвий раз придумали таке універсальне ім’я Бога. Воно підходить до будь-якої релігії.

А повністю клятва звучить так: Sit qui mea verba mundi orbem terrarum in testimonium inter me et te. Це означає: «Нехай Той, хто створив мій світ зі слів, стане свідком між мною і тобою.»

Попередня
-= 14 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!