Слава ЗСУ!

Містер Вонка натис ще одну кнопку - і ліфт майнув у небо.

Розділ 30. Шоколадна фабрика Чарлі

Великий скляний ліфт тепер ширяв високо над містом. У ньому стояли містер Вонка, дідунь Джо та малий Чарлі.

- Як я люблю свою шоколадну фабрику, - сказав містер Вонка, дивлячись униз. Тоді на хвилю замовк, а потім повернувся й глянув на Чарлі з надзвичайно серйозним виразом обличчя. - А тобі, Чарлі, вона теж подобається? - запитав він.

- О, так! - вигукнув Чарлі. - Думаю, це найчудовіша фабрика на світі!

- Дуже приємно це чути, - як ніколи серйозно проказав містер Вонка. Він не відводив очей від Чарлі. - Так, - повторив він, - мені [230] надзвичайно приємно чути це від тебе. І зараз я скажу, чому.

Містер Вонка нахилив голову набік, а тоді цілком несподівано сяйнув усмішкою, від чого з кутиків його очей побігли крихітні зморщечки, і сказав:

- Розумієш, люба дитино, я вирішив усе це тобі подарувати. Як тільки підростеш і зможеш нею управляти, фабрика стане твоєю.

Чарлі витріщився на містера Вонку. Дідунь Джо роззявив рота, намагаючись щось сказати, але не міг видушити й словечка.

- Це щира правда, - запевнив містер Вонка, тепер уже всміхаючись від вуха до вуха. - Я справді віддаю фабрику тобі. Ти згоден?

- Віддаєте фабрику йому? - не міг повірити дідунь Джо. - Ви, мабуть, жартуєте.

- Я не жартую. Я цілком серйозно.

- Але... але... чого це вам забаглося віддати вашу фабрику малому Чарлі? [231]

- Боюся, мама з нами не піде, - сумно сказав Чарлі.

- Чому це?

- Бо вона не покине бабусю Джозефіну, бабуню Джорджину та дідуся Джорджа.

- Вони теж можуть перебратися на фабрику!

- Не зможуть, - заперечив Чарлі. - Вони дуже старенькі і двадцять років не злазили з ліжка.

- То ми й ліжко разом з ними заберемо, - сказав містер Вонка. - У цьому ліфті ліжко поміститься легко.

- Ви не витягнете ліжко з хатинки, - втрутився дідунь Джо. - Не пролізе крізь двері.

- Не впадайте у відчай! - вигукнув містер Вонка. - Немає нічого неможливого! Ось дивіться!

Ліфт уже ширяв над самісіньким дахом хатинки Бакетів.

- Що ви хочете зробити? - спитав Чарлі.

- Хочу їх забрати, - відповів містер Вонка.

- Як? - здивувався дідунь Джо.

- Прямо через дах, - пояснив містер Вонка, натискаючи ще одну кнопку.

- Не треба! - зойкнув Чарлі.

- Стійте! - крикнув дідунь Джо. ТРІСЬ! ТОРОХ!

І ліфт залетів прямісінько крізь дах у спальню до стареньких, що лежали на ліжку. їх засипав порох, потрощена черепиця, уламки дощок, таргани, павуки, цегла й цемент, отож усі троє стареньких подумали, що настав кінець світу.

Бабуня Джорджина зомліла, в бабусі Джо-зефіни випала з рота штучна щелепа, дідусь Джордж заховав голову під ковдру, а з сусідньої кімнати примчали пан і пані Бакети.

- Рятуйте! - заволала бабуся Джозефіна.

- Заспокойся, старенька, - підбадьорив її дідунь Джо, виходячи з ліфта. - Це ж ми. [235]

- Мамо! - крикнув Чарлі, кидаючись в обійми пані Бакет. - Мамо! Мамо! Послухай, що сталося! Ми всі будемо жити на фабриці містера Вонки й допоможемо йому нею керувати! А ще він віддає її всю мені і... і... і... і...

- Що ти таке мелеш? - здивувалася пані Бакет.

- Краще поглянь на нашу хату! - розпачливо вигукнув Бакет. - Ви її майже розвалили!

- Шановний пане, - вискочив уперед містер Вонка, люб'язно потиснувши руку панові Ба-кету, - я дуже радий з вами познайомитися. Не переживайте за вашу хату. Віднині вона вам уже не знадобиться.

- Хто цей псих? - закричала бабуся Джо-зефіна. - Він нас трохи не повбивав!

- Це, - сказав дідунь Джо, - сам містер Віллі Вонка.

Минуло чимало часу, поки Чарлі з дідунем [236]

Джо змогли нарешті всім пояснити, що з ними сьогодні відбувалося. Але й після цього всі вони відмовилися їхати на фабрику в ліфті.

- Краще вже я помру у своєму ліжку! - запротестувала бабуся Джозефіна.

- Я теж! - підтримала її бабуня Джорджина.

- Я відмовляюся їхати! - оголосив дідусь Джордж.

Але містер Вонка, дідунь Джо та Чарлі, не зважаючи на їхні крики, просто заштовхали ліжко в ліфт. А тоді ще й пана та пані Бакетів туди затягли. Потім зайшли й самі. Містер Вонка на-тис кнопку. Двері з'їхалися. Бабуня Джорджина заголосила. А ліфт піднявся над підлогою і вилетів крізь проламаний дах просто в небо.

Чарлі виліз на ліжко і намагався заспокоїти заціпенілих від жаху стареньких.

- Не бійтеся, будь ласка, - примовляв він. - Тут цілком безпечно. Ми летимо в найчарівні-ше місце на світі! [237]

- Чарлі правду каже, - підтвердив дідунь Джо.