Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Він підняв руку, закликаючи служника з глеком охолодженого літнього вина, і налив їй келиха. Вона занепокоєно зиркнула на септу Мордану, та Джофрі перехилився і налив септі теж. Септа кивнула, гречно подякувала і не заперечувала більше жодним словом.

Служники підливали у келихи усю ніч, але Санса потім не пригадувала, чи взагалі куштувала вино. Їй не треба було вина. Вона сп’яніла від чарів тієї ночі, засліпла від блиску розкошів, очманіла від краси, про яку мріяла всеньке життя і не сподівалася колись побачити. Перед королівським шатром сиділи співці, наповнюючи сутінки музикою. Жонглер кидав у повітря вервечку палаючих булав. Королівський блазень — кругловидий дурник на прізвисько Місячок — танцював довкола на дибах, виряджений у пістряві лахи, і глузував з усіх гостей так витончено-жорстоко, що Санса засумнівалася, чи такий вже він дурник, як про нього думають. Навіть септа Мордана склала перед ним зброю: коли блазень заспівав пісеньку про верховного септона, септа реготала так, що розлила на себе вино.

Принц Джофрі був сама чемність та шляхетність. Він розважав Сансу бесідою, засипав лестощами, веселив жартами, ділився двірськими плітками, пояснював Місячкові кпини. Санса у захопленні зовсім забула про чемність і геть не зважала на септу Мордану, що сиділа зліва.

Тим часом подавали переміни страв. Густий крупник з олениною. Салати з солодкої спаржі, шпинату і слив, посипані товченими горіхами. Равликів з медом та часником. Равликів Санса раніше не їла, тому Джофрі показав їй, як виймати равлика з мушлі, а тоді сам згодував їй перший соковитий шматочок. Далі був свіжий річковий пструг, запечений у глині; її принц допоміг їй розбити тверду оболонку, щоб знайти всередині пластівці запашного білого м’яса. Коли ж подали м’ясиво, то він служив їй сам: відрізав щедрі шматки від кращої печені, накладав на тарелю з посмішкою. Вона бачила, що права рука принца ще й досі погано рухається, та він не поскаржився жодним словом.

Далі подали солодке м’ясо, пиріг з голубами, печені яблука, що пахкотіли корицею, лимонні тістечка з цукровою кіркою. Але Санса вже напхалася під зав’язку і ледве подолала два лимонні тістечка, які так любила. Вагаючись, чи не з’їсти третє, вона почула волання короля.

Взагалі-то король Роберт ставав чимдалі галасливіший з кожною новою стравою. Час від часу до Санси доносився його регіт або накази, які він ревів гучніше від музики та брязкоту посуду. Але сидів король не надто близько, тому слів вона не дочувала.

Та зараз короля почули усі.

— Ні! — загримів він таким голосом, що потопив решту балачок і криків. Вражена Санса побачила, як король стоїть, хитаючись, червоний на обличчя. У руці він тримав келих вина, а сам був п’яний, як чіп.

— Ти не казатимеш мені, що робити, жінко! — волав він до королеви Серсеї. — Король тут я, зрозуміла? Я правлю цією державою, і якщо кажу, що завтра битимуся, то битимуся!

Усі мовчки витріщалися на нього. Санса бачила пана Барістана, брата короля Ренлі, коротуна, який так дивно до неї говорив. Але жоден не рушив з місця, щоб втрутитися. Обличчя королеви застигло маскою, такою блідою, наче її виліпили зі снігу. Вона підвелася з-за столу, підібрала спідниці й вийшла геть у супроводі служниць.

Хайме Ланістер поклав руку на плече королю, але Роберт відштовхнув його з усієї сили. Пан Хайме запнувся і впав, а король зареготав.

— Отакий зацний лицар! Та я тебе навіть сп’яну в грязюку вкладу. Не забувай про це, Крулерізе.

Він ляпнув себе у груди коштовним келихом, розхлюпуючи вино єдвабовим жупаном.

— Дайте мені келепа, і жоден воїн королівств не встоїть проти мене!

Хайме Ланістер підвівся і обтрусився.

— Як скажете, ваша милість, — мовив він сухо.

Наперед вийшов усміхнений князь Ренлі.

— Ти пролив вино, Роберте. Дай-но я принесу тобі нового келиха.

Санса здригнулася, коли Джофрі поклав їй долоню на руку.

— Вже пізно, — мовив принц. Він мав на обличчі дивний вираз, неначе взагалі її не бачив. — Чи не потрібен вам супровід до замку?

— Ні, — почала була Санса, потім пошукала очима септи Мордани і здригнулася, побачивши її головою на столі. Септа стиха похропувала, як личить чемній та поважній жінці. — Тобто… так, дякую вам, ви дуже добрі. Я втомилася, а на шляху темно. Буду вдячна за ваш захист та супровід.

Джофрі покликав:

— Гей, пес!

Сандор Клеган з’явився так швидко, наче згустилася сама темрява. Він змінив обладунки на червону вовняну сорочку з нашитою спереду шкіряною собачою головою. Від світла смолоскипів його спечене обличчя відблискувало червоним.

Попередня
-= 126 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар