Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

— Як це могло статися? — знову заскиглив пан Гарис Звихт. — Пан Хайме у полоні, облогу знято… та це ж нечувана біда!

Йому відповів пан Аддам Марбранд:

— Ми всі надзвичайно вдячні вам, пане Гарисе, за вказування на очевидне. Але питання полягає в тому, що зараз робити?

— А що ми, власне, можемо зробити? Військо Хайме вирізане, взяте у полон чи розбіглося. Старки й Таллі сидять просто на наших шляхах підвозу. Ми ж відрізані від заходу! Вони можуть вдарити на Кастерлі-на-Скелі, коли забажають, і хто їм завадить? Панове добродії, нас побито. Треба прохати миру.

— Миру? — Тиріон задумливо побовтав вино у келиху, зробив глибокий ковток і жбурнув порожнього келиха на підлогу, де той розлетівся на тисячу скалок. — Ось вам мир, пане Гарисе. Мій любий небіж розбив його на друзки остаточно і беззаперечно, коли вирішив прикрасити Червоний Дитинець головою князя Едарда. Вам легше буде випити з цього келиха, ніж переконати Робба Старка домовитися про мир. Він перемагає… чи ви не помітили?

— Дві битви — то ще не війна, — вперто заперечив пан Аддам. — До поразки нам далеко. Старк він там чи хто, а я б із ним радо перевідався.

— Може б вони погодилися замиритися та обміняти полонених, — запропонував князь Листобрід.

— Навіть якщо вимагати три наших за одного їхнього, їм і тоді вийде зиск, — кисло зазначив Тиріон. — І що ми маємо запропонувати за мого брата? Підгнилу голову князя Едарда?

— Я чув, що королева Серсея тримає в себе дочок Правиці, — з надією вимовив Листобрід. — Якби віддати малому його сестер…

Пан Аддам презирливо пирхнув.

— Він ще не здурів остаточно, щоб віддавати Хайме Ланістера за двох дівчиськ.

— Тоді ми маємо викупити пана Хайме, хай би скільки це коштувало, — наполягав князь Листобрід.

Тиріон закотив очі.

— Якщо Старкам знадобиться золото, вони можуть переплавити обладунка Хайме.

— Якщо ми попросимо про мир, вони вважатимуть нас слабкими, — мовив пан Аддам. — Треба негайно рушати на них.

— Ми б напевне могли переконати наших друзів при дворі приєднатися до нас зі свіжими силами, — підхопив пан Гарис. — А хтось міг би повернутися до Кастерлі-на-Скелі та навербувати там нові затяги.

Князь Тайвин Ланістер звівся на ноги.

— Вони захопили мого сина! — мовив він ще раз, і таким голосом, що прорізався крізь суперечку, мов меч крізь оксамит. — Залиште мене. Усі.

Тиріон піднявся, аби покірно виконати наказ разом з іншими, але батько раптом зиркнув на нього і додав:

— Ти не йди, Тиріоне. Посидь. І ти теж, Кеване. А всі решта — геть звідси.

Тиріон всівся на лаву, від переляку втративши мову. Пан Кеван перетнув кімнату до барилець із вином.

— Пане дядьку, — покликав Тиріон, — якщо ваша ласка…

— Ось, тримай. — Батько віддав йому власного недоторканого келиха.

Тепер Тиріон був дійсно вражений. Та добряче ковтнути вина не забарився.

Князь Тайвин всівся на своє місце.

— Ти маєш рацію щодо Старка. Якби князь Едард був живий, ми б через нього уклали мир із Зимосіччю та Водоплином, і мали б час упоратися з Робертовими братами. Але мертвий…

Його рука стиснулася у кулак.

— Божевілля. Справжнє божевілля.

— Джоф — іще хлопчина, — зазначив Тиріон. — У його віці я й сам скоїв кілька дурниць.

Батько кинув на нього гострий погляд.

— То нам слід дякувати долі, що він досі не одружився зі шльондрою.

Тиріон зробив ковток, уявляючи собі вигляд князя Тайвина з вихлюпнутим в обличчя келихом вина.

— Наш стан іще гірший, ніж ви гадаєте, — вів далі батько. — Здається, ми маємо нового короля.

Пана Кевана мовби ломакою по голові хто почастував.

— Нового… кого? А куди подівся Джофрі?

Слабенький вираз незадоволення майнув на тонких губах князя Тайвина.

— Нікуди… поки що. Мій онук сидить собі на Залізному Троні, як і сидів. Але євнух розчув шепіт з півдня. Ренлі Баратеон одружився з Маргерією Тирел у Вирії два тижні тому і заявив свої права на корону. Батько та брати щасливої молодої схилили коліна і принесли присягу на мечах.

— Недобрі новини. — Коли пан Кеван хмурнів, його чоло прорізали глибокі, наче яри, зморшки.

— Моя дочка наказує нам негайно вирушати на Король-Берег, аби захистити Червоний Дитинець від короля Ренлі та Лицаря Квітів. — Губи князя Тайвина стиснулися в риску. — Вона нам наказує, прошу завважити. Від імені короля та його ради.

— Як новину сприйняв король Джофрі? — запитав Тиріон з певною чорною втіхою.

— Серсея поки що не знайшла за потрібне йому сказати, — відповів князь Тайвин. — Вона боїться, що король стане наполягати, аби самому виступити проти Ренлі.

Попередня
-= 325 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар