Слава ЗСУ!

216] Він не змішався, шануючи матері мудре веління.

217] Стоячи там, він гукнув, а здаля і Паллада Афіна

218] Крикнула, й враз сум'яття охопило троян невимовне.

219] Так же, як дзвінко лунають іздалеку звуки суремні

220] З вражих загонів, що в наступ нещадний рушають на місто,

221] Так же дзвонисто лунав і голос гучний Еакіда.

222] Мідний почувши іздалеку голос гучний Еакіда,

223] Дух у троян занепав. Повернули назад пишногриві

224] Коні свої колісниці, біду відчуваючи духом.

225] Жах і візничих обняв, як уздріли вогонь неугасний,

226] Що над чолом у великого духом сина Пелея

227] Страшно палав, - його ясноока світила Афіна.

228] Тричі над ровом страшенно Ахілл закричав богосвітлий,

229] Тричі лякались трояни й союзники з ними славетні.

230] Кращих дванадцять тоді троянських загинуло воїв

231] Від колісниць і списів своїх гострих. Тим часом ахеї,

232] З радістю із бойовища Патроклове витягти тіло,

233] Вклали на мари. Із слізьми юрбою його оточили

234] Товариші. Між ними ішов і Ахілл прудконогий,

235] Сльози гарячі ллючи над пробитим гострою міддю

236] Вірним товаришем, що на ношах лежав бездиханний.

237] Сам-бо недавно його з колісницею й кіньми послав він

238] В битву, але не діждав, щоб той повернувся додому.

239] Сонце невтомне тоді велеока примусила Гера

240] До океанських течій спуститися проти бажання.

241] Сонце зайшло, й відпочили тоді богосвітлі ахеї

242] Від колотнечі війни й всім страшного однаково бою.

243] З другого боку, й трояни, облишивши битву жорстоку,

244] Із бойових колісниць баских своїх випрягли коней

245] І на пораду зійшлись перед тим, як про їжу подумать.

246] Стоячи, радили раду вони, і ніхто не наваживсь

247] Сісти. Обняв їх острах, тому що Ахілл прудконогий,

248] Довго зловісних боїв ухилявшись, ізнову з'явився.

249] Полідамант, Пантоїв розсудливий син, із них перший

250] Став говорити: вперед і назад-бо дививсь він єдиний.

251] Гектора був він товариш, в одну вони ніч народились.

252] Мовою цей визначався, а той - своїм списом могутнім.

253] Намірів сповнений добрих, до них він звернувся й промовив:

254] «Добре зміркуйте усе, мої друзі! А я б вам порадив

255] Зараз до міста вернутись, не ждать на світань богосвітлу

256] При кораблях на рівнині, - від мурів своїх ми далеко.

257] Доки у зваді той муж з Агамемноном був богосвітлим,

258] Доти нам легше було змагатися проти ахеїв,

259] З радістю й сам ночував я при кораблях бистрохідних,

260] Мавши надію ті кораблі захопить крутобокі.

261] Нині ж я страшно боюсь прудконогого сина Пелея.

262] Високодумності сповнений, він не захоче лишатись

263] Тут на рівнині оцій, де досі трояни й ахеї ^

264] Нарівно поміж собою ділили завзяття Арея.

265] Буде за нашу він Трою й за наших жінок воювати.

266] В місто вертаймось. Послухайте ради. Бо так воно й буде.

267] Нині спинила в бою прудконогого сина Пелея

268] Ніч божественна. Якщо ж він і завтра в озброєнні вийде

269] Й нас на рівнині застане, тоді не один цього мужа

270] Знатиме. З радістю вернеться той до священної Трої,

271] Хто врятується втечею, та багатьох розтерзають

272] Пси і шуліки. Бодай би ніколи цього нам не чути!

273] А як моїх би послухали слів, хоч і з смутком на серці,

274] Сили свої ми на площі вночі підкріпили б, а місту

275] Захистом будуть і мури, і вежі, й на дужих затворах

276] Брами широкі, обтесані гладко і стулені щільно.

277] Завтра з світанком, озброєння всі бойове одягнувши,

278] Станьмо на вежах міських. Тим гірше тому, хто захоче,

279] Од кораблів одійшовши, під мурами з нами змагатись!

280] До кораблів він повернеться знов, хоч би й змучив даремно

281] Коней своїх крутошиїх, під муром їх марно ганявши.

282] В місто ж проникнути з боєм йому вже не вистачить духу

283] І зруйнувать його. Пси-бо раніш розірвуть його бистрі!»

284] Глянув спідлоба й сказав тоді Гектор шоломосяйний:

285] «Полідаманте! Не до душі мені те, що ти мовив.

286] Радиш ти нам повернутись до міста і там зачинитись.

287] А чи не досить тіснились за мурами ми кам'яними?

288] Смертні люди раніше Пріамове місто священне

289] Всі називали багатим на золото й міддю багатим,

290] Нині ж коштовні скарби із наших домів позникали.

291] Дуже багато в Фрігію та ще в Меонію прекрасну